С:ладно якщо чесно , то у мене є новина...
//Вони обоє подивились на Синміна\\
М/Х:Яка?*сказали разом Мінхо та Хан*
М/Х:Еее*сказали знову разом*
//Синмін подивився на них як на не нормальних\\
М:ти що так на нас дивишся?
//Хан взяв бамбукові палечкі , та прийнявся їсти свою лапшу\\
М:тобі все рівно , що він там дізнався?*звертався до Хана*
Х:чесно , так//кинув на Мінхо короткий погляд\\
М:ладно. Синмін , що там за новина?
//Хан їв лапшу , Мінхо взяв паперовий стаканчик із кавою, а Синмін , просто глядів на хлопців\\
С:Я не знаю що це з ним сталося , але два дні тому , на місті там де знайшли жертву ще й знайшли ніж.
//Вони відірвались хто від чого та перевели погляд на Міна\\
М:хто?
Х:жертва , блін , Мінхо , не тупи.
М: Ні, ну , а може...
С:Це оставив наш серійник
Х: коли то він став наш?
С:Тоді коли ми взяли це діло.
М:ну добре що хоть разом , а то ми ще так довго його б шукали, а тут команда.//Мінхо посміхнувся\\М:Я радий.
С: тебе щось вкусило?
М:що? Ні, не переймайся, все добре.
С: оо , все погано , брат...
//Хан далі почав їсти лапшу , до одного моменту..\\
С:Він в Сеулі. Його ім'я Кім Док Хва , йому 36 років.
//Хан поперхнувся\\
М:обережніше//легенько постукав друга по спині\\
С: ти що?
Х: а ти що? Міг би і попередити , я чуть не помер ,поки ти то говорив.*сказав із набитим ротом*
М:не помирай, ти ше знадобишся//посміхнувся Мінхо\\
Х:ну дякую.
С:А ще , більше всього , сьогодні буде жертва
М:одна?
С: а це щось змінює?
М:нуу не дуже , але щось дай і змінює.
С:Сьогодні патрулюємо. Будемо старатись там де було це найчастіше.
М:Я теж?
С: Ні ,ти ні.
Х:А чому він ні?!
С: ти теж ні і я, ні
М: А хто?//подивився на Синміна з недорозумінням\\
С:Чан і ще багато людей, і Сойон теж.
М:Оу , ну ладно. Тоді я зможу піти додому?
С:так ми можемо бути вільні. Завтра, я думаю , потрібно буде прийти раніше.
М: Ну я прийду
//Мін подивився на Хана\\
Х:Та я теж.
С:Ось і добре. Смачного , всім!
М: навзаєм
Х: Смачного, Мін і тобі Ліно-я
//Мінхо посміхнувся\\
/Після трапези , вони прибрали\
М:Дякую , вам
Х: Та будь ласка
С:Ти так кажеш , ніби ти в нас не кожен день їсиш*сказав він та посміхнувся*
Х: хаха
М:Еее , я у вас не так і часто їм.
Х:кожен день. Але приходь частіше//Хан відтягнув з боку кофтини Мінхо трошки прокручуючи. Майже одразу відпустивши\\
М:Звісно...
С:Я буду хрестити ваших дітей.
//на лиці Хана з'явився рум'янець\\
М:ти зрозумів , що ти сказав¿
С:Ні, а що? Що я сказав?
М: та ні, нічого. Не хочеш зайти до мене?*звертався до Хана*
Х:х.хто? Я?
М: а ти думав, я до Синміна?
Х: ну може..
М:так зайдеш? Напою чайом*посміхнувся той*
Х:Аа
С:Я вам не буду заважати.//взяв верхній одяг та вийшов\\
Х: так зайду
М: так б і зразу. Давай ще заїдемо в магазин?
Х:для чого?
М:Потрібно
Х:Ти спитав!
М:Сам і відповів:)
Х:Так не чесно! Хоче одразу додому! Лі Мінхо! Гад!
//Коли Хан ще кричав щось до Мінхо, старший вже почав одягати і робити вигляд ніби він його не чує\\
М:Хан~і, останкшся сьогодні у мене. Добре?
Х:Я подумаю
//Хан вдягнув верхній одяг\\
Х:Ідемо?
М:Звісно*посміхнувся*
Пробачте за таку маленьку главу:_
Надіюсь вона вам сподобається.
Хорошого читання , янголятка♡
