Квітка лотоса

Опал 1

-Геть звідси  !
Геть ! Забирайтеся ! Та хай вам грець ! Я кому сказала, геть ! Мені ваші послуги не потрібні !  - саме так одного суботнього ранку стара тітонька Джен проганяла від дверей своєї крамниці зграйку дітей-наймитів. Вона упереджено вважала, що вони, своїм неохайним виглядом відлякують потенційних покупців від її вбогої торгівлі. А так ,як торгівельні справи йшли не так добре ,як їй хотілося , то жінка зганяла злість на дітях.
Групка цих "небезпечних дітей" , як вона про них говорила, з'явилася на цій вулиці зовсім нещодавно. Ще кілька декад тому Джен могла спокійно сидіти на розкладному стільці під вікном й лущити насіння катати* , чекаючи на нових покупців, проте зараз вона навіть не могла відчинити двері, щоб не бачити цих замурзаних лиць.
Їх називали дітьми повені, адже всі вони приїхали сюди з Каґру, яке затопила річка Меас. Тут їх родини працювали з дня у день, щоб заробити своїм дітям та собі на життя трохи грошей, а всі школи , навіть ті, що були в елітних районах стали зовсім переповненими ,тож діти з ранку до ночі вешталися по вулицях й просили, або бешкетували збираючися в групи. Або крали те,що погано лежить.

Єдине, що радувало її в цій одвічній боротьбі, це те, що скоро до неї приїде в гості брат з родиною та онуками. Заради цих гостей вона ще протримається.

Тітонька обвела поглядом дітей і кашлянула.
Раптом вона різко повернулася й вхопила якогось меткого хлопчину,що вирішив пробратися в крамницю поза її спиною.
-Ах, ти ж негідник ! Вкрасти щось вирішив !?
-від люті, і без того не дуже привабливе обличчя Джен перекосило й вона, бризкаючи слиною нависла над зіщуленим хлопцем.
-Ні...ніяк ні...льяо* Джен...ми просто... -пролебедів наляканий чорноволосий і кароокий Рін , намагаючися заступитися за друга, поки той відчайдушно намагався вирватися з чіпких пальців тітоньки, -...хотіли зайти...
-У вас і так не має грошей ! -громовим басом озвалася вона, -чи ви думаєте ,що я дам вам щось просто так ? Ха, ха, думайте собі й далі !
Тітонька Джен вихопила з- за широкого поясу свого чорного халату замашну лозину і хитро вишкірилася.
-А зараз я навчу вас розуму , - і струсила нею, - аби вам не хотілося більше красти !
Від виляску палиці більшість відступила назад і замовкла широко відкривши очі.
Джен вже хотіла замахнутися тією лозиною на хлопця, якого вона і досі тримала за комір. Рін заплющив очі, боячися,що далі буде, але на диво нічого не трапилося.

Почулися чиїсь квапливі кроки.
-Що тут коїться ? Хто вам дозволив це свавілля ?
Першим отямився Рін і підвів погляд. Руку тітоньки Джен перехопив якийсь чоловік у блакитному халаті. Від несподіванки вона аж завмерла, а потім повернула голову в його бік і розпливлася в послужливій посмішці.
-О, льїне* Каю, яка прекрасна зустріч, ніби сонце вийшло з-за чорних хмар, як же я рада вас бачити !
-Не заговорюйте мені зуби, -процідив він і звузив очі. -Повторюю ще раз, що тут відбувається ?!
-Вона хотіла вдарити Каріоля , -почувся чийсь тоненький голосок. Тітонька Джен повернулася,щоб зустрітися поглядом з цим сміливцем і побачила її.
-Лілійлян...ти..ти...мала наклепниця ! -лице тітоньки покрилося червоними плямами.
-Досить цього цирку ! Опустіть хлопця і йдіть зі мною ! Це наказ !
-і різким рухом вихопив з рук лозину й розламав навпіл, а потім крутнувся на п'ятках, та швидко покрокував вперед, викинувши її у канаву для сміття.
Тітонька Джен зміряла їх ненависним поглядом, у якому читалося, бажання помститися й пішла наздоганяти чоловіка.
Діти принишкли, як горобці перед бурею, а ошелешений Каріоль сидів на брудній землі і просто дивився як вони віддаляються.
-Неймовірно...-прошепотіла Лі
-Хто це такий ?
-Не знаю, я його ніколи не бачив !
-Не вірю своїм очам...
-Він дуже крутий, його боїться навіть та злюка Джен, а ви ж бачили, як вона колись побилася з охоронцями за корені тшань-тшеню*.
-Вона нічого не боїться !
-А його злякалася !!
-А ще він красивий !
-І старший за тебе напевно на 30 років !

Плітки про чоловіка,що їх врятував захопили весь розум і вільний час, тож, діти ще довго обговорювали його, і вигадували, що буде з тітонькою Джен.
-Її покарають лозиною, але вдвічі більшою !
-Змусять випити настоянку ліромису* !
-Виженуть з міста...
-Закриють в хаті !
- А може відведуть до каньйону ? Там вночі можна почути голоси тіррійців* ?! Це може звести з розуму !
- Це жорстоко !
- А звинувачувати нас в крадіжці  не жорстоко ?!
- Може в крамниці буде новий продавець ?
- Я б хотіла, щоб там продавали кьоїні*...
- Я також, особливо червоні, це мої улюблені !
За цими балачками ніхто і не завважив  хлопця,що ховався в тіні між двома будиками й тамував веселу усмішку на вустах.
Його помітила тільки худорлява дівоча постать з великими нефритовими очима, але юнак приклав палець до губ й зник в лабіринті кривих вуличок.

Високий чорноволосий і синьоокий Хранитель в білій одежі важко зітхнув й повернувся до хлопчика, що із страхом в фіолетових очах дивився на кришталеве дзеркало, де якийсь злий лін виривається з камери і тікає геть, сіючи за собою проблеми та руїни.
-Вони ж його впіймають ?
-Не знаю сину мій, але наше з тобою завдання не впустити його сюди, бо тоді лиха не минути.
-А якщо ми не зможемо ?
Чоловік сумно посміхнувся
-Тоді остання надія на Обраних, але чи впораються вони ?
Його сумніви були природніми, але сам того не знаючи, він  передбачив їх долю.

Невидимий для всіх хлопець, з посмішкою від вуха до вуха, стояв позаду і задумливо чухав голову.
Жарти жартами, а біда вже близько.
Він торкнувся меча на поясі й згадав ту дівчину з очима, як кристали.
-" Вона точно з цим впорається ! " - і невидимим вітром з зник в невідомому напрямку. Аби лиш встигнути.

Примітки автора :

*Катата - горіх з якого виробляють олію і вживають в їжу його жовті ядра.

*Льяо -пані, ввічливе звертання до жінок.

*Лін -пан, ввічливе звертання до чоловіків.

*Тшань-тшень - господарська рослина, що росте всюди, де є вода. Має високе товсте стебло, сині пухнасті квіти і їстівне бульбоподібне коріння, що пахне ваніллю та має приємний смак. Його використовують в різних стравах і напоях, сушать, варять, смажать,а в день Нового Місяця роблять торти і тістечка.

*Ліромис - вид гіркого перцю, від якого аж спирає дух. Але люди використовують його як легкодоступний засіб від застуди.

*Тіррійці - злі духи темряви, що ховаються,в каньоні і приходять до людей в ночі. Тому під подушку потрібно покласти листок ліромису,це від них захистить.

*Кьоїні - круглі цукерки різних кольорів , залежно від їх смаку.