Група швидкого реагування 2

2 частина

Чонгук говорить про них “ми”, перевозить собаку від батьків і купує їм парні чашки, вислуховуючи гучний сміх Юнгі, адже саме через цей пункт він пошуткував і пити з чашки, де надруковано обличчя Чонгука в серденьку, він не збирається. Збрехав і п’є щоранку. Знайомство з батьками з натяжкою можна назвати вдалим, бо Юнгі познайомив їх з Чонгуком лише для годиться і з поваги до старших – у нього досі напружені стосунки з ними після того, як ті забороняли йому займатися музикою. Чонгук допоміг згладити взаємини з матір’ю, та Юнгі жартує, що молодший подобається їй набагато більше за рідного сина. Однак з батьком стало ще гірше, бо, гей, Чонгук все ще хлопець і Юнгі теж. Молодший брат дивиться зачаровано: Чонгук – агент, і мрія кожного підлітка мати такого серед друзів, точно як у фільмах. А Чонгук і справді як із фільму, такий же сильний і гарний, коли з усією серйозністю дістає візитівку і простягає її молодшому брату Юнгі та каже звертатися у разі проблем. Коли вони сидять на дивані та дивляться фільм, молодший брат ігнорує невдоволений погляд Юнгі та залазить на коліна Чонгука, не розуміючи фразу про те, що, вочевидь, усі діти сім’ї Мін люблять сидіти у нього на колінах. Юнгі ігнорує їх обох, але перелазить на стегна Чонгука одразу, щойно молодший брат йде спати.

Юнгі вже давно спить в його руках, заснувши кілька реклам тому, вкритий пледом з безглуздим малюнком і поклавши голову йому на плече, коли батько приходить з ним поговорити “по-чоловічому”. Чонгук спочатку думає злякатися, бо це батько Юнгі, стосунки з ним мають бути важливі, але, поміркувавши ще трохи, для себе відзначає, що у них з Юнгі нічого не зміниться, навіть якщо він не сподобається батькові, тому розслабляється і, можливо, трохи на зло кладе руку Юнгі на поперек, притискаючи ближче. Батько це помічає та називає його неосвіченою дитиною, ігноруючи насмішки Чонгука. Питання стандартні: скільки років; чим заробляєш; хто батьки. Питання заради питання, жодного інтересу в очах. Чонгук слухняно відповідає, знає, що каверзних питань не буде тому, що батьку Юнгі неприємний навіть факт їхніх стосунків, говорити про них точно не стане. Відчуття від цієї розмови лишилися скоріше липкі й неприємні через почуття, що поява Чонгука в цьому домі зіпсувала стосунки з батьком до кінця. Наступного ранку мама Юнгі, яка знала про розмову, після сніданку покликала Чонгука до себе і під здивований погляд Юнгі вивела з кухні. Назад Чонгук прийшов абсолютно збентежений і розгублений. Що саме тоді сказала мама ані Чонгук, ані вона не говорять, лишаючи Юнгі у здогадках.

Молодший брат попросив прийти з ним до школи, хоча та знаходиться за кілька зупинок від дому, тому Юнгі відмовився, але побачив осуд у погляді Чонгука, мовчки кивнув, все ще не розуміючи, що за прохання таке. Чон лише потім пояснив, що молодший просто хоче похвалитися братом перед друзями. І школярі були в цілковитому захваті від двох чоловіків біля воріт школи, здивовано зітхаючи, коли до них підбіг щасливий хлопчисько, обіймаючи одразу обох. Мін не розумів. Він усе ще той самий буркотливий старший брат, котрий хоч і піклується, але з’являється вдома раз на рік, хоча живе за кілька годин їзди, але щось не дозволяє сісти в машину і доїхати до рідного дому. Не можна виправдати це нестачею часу, адже для поїздки до дому батьків Чонгука він знайшов достатньо, щоб лишитися з молодшим на тиждень.

Вони гостюють в будинку сім’ї Мін лише три дні, а потім поквапом сідають в машину та їдуть, обіцяючи прийняти у себе молодшого брата на літніх канікулах. Чонгук бачить, як складно Юнгі в цьому будинку. В будинку, де майже загинула його мрія, де спалювали його пісні та інструменти. Йому навряд вдасться забути ті часи, коли після школи не хочеться йти додому, бо там батько. За першої можливості та з важко назбираними грішми, Юнгі перебрався в Сеул, не зважаючи на всі прохання матері та погрози батька. Після цього вони не спілкувалися декілька років, навіть не знаючи, що їхній син досягнув багато за такий короткий час.

Не знав, чого досягнув Юнгі, на чистоту, і Чонгук, тому що не цікавиться індустрією розваг. Окрім, звичайно, Мін Юнгі, який іноді випускає треки під своїм виконанням, але у Чонгука є доступ до тих самих засіків, в котрих є велика кількість невипущених пісень. На свій сором – йому не соромно – Чонгук не знав більше нікого, окрім Юнгі, не рахуючи тих, хто кричав у колонках під час прибирання Чиміна. Тому був досить здивований, коли новенький хлопчина, який щойно випустився з академії, із захватом в очах та папірцем в руках просив автограф. Юнгі дивиться втомлено, але бере ручку і швидко залишає підпис. Напарник Чонгука тихо підходить до капітана і питає, чи дійсно Юнгі настільки відомий, той підходить до Чонгука, а Чонгук розгублено знизує плечима. Він справді не знає, наскільки знаменитий продюсер, на ім'я Мін Юнгі, порівняно з іншими, адже чорта з два він взагалі знає інших.

У цей день на черговій гульні гидотний напарник вмикає пісні Юнгі, змушуючи того несподівано озирнутися в бік знайомої мелодії. Мін грізно шипить і погрожує непристойними словами, якщо той зараз же не вимкне. Той не вимикає, а робить гучніше під дитяче улюлюкання великих накачаних чоловіків. З того дня жодна пісня іншого продюсера не торкається їхніх колонок, тому що в Юнгі стає на дюжину фанатів більше.

Популярність Юнгі торкається Чонгука ще раз, коли старший просить забрати його після запису шоу, що робить дуже рідко, адже йому не потрібні чутки про хлопця, який періодично світиться поряд. Але один раз можна, лише один, тому що Юнгі втомився настільки, що не може витрачатися ще на те, щоб бути ввічливим із водієм. Тому він просто просить Чонгука не виходити з автомобіля і чекати його біля виходу з будівлі. Юнгі трохи забив на те, що зазвичай їздить на задньому сидінні, і після можуть виникнути неприємності, але відчути руку Чонгука, що затягує ноги старшого на свої стегна, набагато важливіше. Він відкидається на дверцята спиною, заплющуючи очі та розслабляючись, коли Чонгук стискає руку на його коліні. Він з посмішкою дивиться на те, як сіпається рука Чонгука при криках фанатів біля входу, його очі збільшуються до ступеня жаху, коли одна з дівчат почала стукати рукою по склу. Чонгук довго не думав і затиснув педаль у підлогу, дивлячись тільки вперед, навіть не переводячи погляд у дзеркало заднього виду. Поведінка цих людей лякала.

Вони тихо перемовляються про плани на вечір, які включали поїсти та лягти спати. Думка про те, що раніше вони засинали у ліжку лише після сексу, активно відганяється, бо зараз не актуальна. Стосунки між ними давно перейшли межі просто коханців. І коли Чонгук отримує запрошення від Юнгі на церемонію нагородження, той крутить папірець в руках і не знає, що говорити, тому що ніби вже і не коханці, а питання, що ще за церемонія, в голові крутиться.

– Мене номінували на кілька нагород, одну отримаю точно, –  коротко говорить старший і йде до дивану у вітальні. – Хочу, щоб ти мене супроводжував.

– Ти певен, що це нормально? – Чонгук більш ніж розгублений, він трошки в жаху, адже з ним таке вперше. Які до біса церемонії? Він все своє свідоме… життя провів у пропахлих потом футболках, гасаючи спортзалом.

– Я не збираюся казати, що ти трахаєш мене на обідньому столі, – трохи роздратовано кидає Юнгі. Для нього ця розмова теж ніякова, а обличчя Чонгука, яке говорить, що той в найближчі дві години думати відмовляється, бісить,  якщо на чистоту. – Від тебе потрібно сидіти поряд зі мною, говорити, що мої пісні найкращі, а інші – гімно, якщо я не виграю, або забрати з церемонії і трахнути на обідньому столі, якщо виграю. Пакет завдань зрозумілий?

Юнгі чекає ствердного кивка і полегшено відкидається на спинку дивану. Чи правильно він вчиняє? Менеджер каже, що ідея відверто хєрова, бо не можна змішувати роботу та особисте життя, як би не хотілося, а церемонія нагородження – саме робота. Однак і менеджер, якщо чесно, йому потрібен тільки для того, щоб той складав йому розклад, тому його думка відійшла вбік, коли Мін побачив Чонгука, який дивився його виступ. Той дійсно цікавиться його діяльністю. І не можна назвати його інтерес просто пошуком інформації про людину, з котрою живеш, Чонгук милувався ним, десь навіть трохи захоплювався, що було приємно. Він сидів на дивані з навушниками, ніяк не відреагувавши на прихід Юнгі, і з трохи привідкритим ротом дивився в екран. Через навушники він пропустив кілька підколів про порнуху. Це перестало бути кумедним після півгодинного залипання в екран, тому Юнгі пірнув між молодшим і телефоном, зацікавлений тим, що могло привернути увагу тієї людини, яка вважала, що найкраще місце для Юнгі – це на ньому.

– Навіщо ти дивишся відео з концерту, якщо можеш послухати в нормальній якості? – неправильно було б сказати, що Юнгі шокований, скоріше трохи не очікував, що Чонгук дійсно зацікавиться його музикою після такого часу разом.

– На концертах ти… інший, – голос Чонгука невпевнений, напевно, тому, що він зовсім не знає, чим саме відрізняється зухвало одягнутий Юнгі на сцені та Юнгі у футболці молодшого на кухні.

Він зміг би сказати, що справа у пристрасті, однак і пристрасного Юнгі він теж бачив. Зовсім не такий. На сцені він скоріше лютий. Лютий у бажанні довести правдивість та реальність своєї музики. І якщо такий несамовитий Юнгі попре проти команди Чонгука, то у хлопців навіть немає шансів, адже старший у такому образі навіть трохи лякав.

Це заводить.

Чонгук ще декілька днів крутив у руках запрошення на церемонію, крутив телефон у руках, крутив паличками за столом та крутив нерви Юнгі собі на кулак.

– Слухай, – спокійно почав Юнгі. – Якщо ти не хочеш, то я тебе не змушую. Я дав його тобі, тому що мені здалося, що ти в цьому зацікавлений. Якщо це не так, то ти не турбуйся, я не змушую тебе любити мою музику.

– Мені подобається твоя музика.

Все, що говорить молодший під час цієї розмови, ніби цього було достатньо, щоб Юнгі зрозумів причину його нервової поведінки. Але пізніше, вже ввечері того ж дня, Чонгук сам підходить до нього і завалює питаннями: як себе поводити; що говорити; що надягнути; чи можна кричати під час його виступу; наскільки близько він може сидіти.

Юнгі старається не сміятися і терпляче відповідає на кожне питання: поводитися, як зазвичай, тільки не бити людей, якщо почує щось погане про нього; говорити у випадку, якщо спитають; одяг йому підберуть стилісти; під час виступу кричати можна, а сидіти на відстані френдзони. Чонгук киває, погоджуючись з кожним пунктом, лише невдоволено пихтить на останній, тому що такі слова ображають його владний порив, з котрим старший насправді вже давно змирився, тому що йому нічого протиставити Чонгуку, коли той говорить, що Юнгі його. Він міг би розвести полеміку про те, що Мін Юнгі не річ, щоб комусь належати, але, господи, з чим він взагалі сперечається? Якщо те, що Чонгук склеїв в редакторі їхні фотки, роздрукував та повісив над телевізором у вітальні, як Мін і просив, якщо це можна вважати за сімейний портрет, а сам Юнгі все ще кожного ранку п’є з чашки з обличчям Чонгука, не говорить, про приналежність Юнгі цій людині, то що тоді може? Як би він не баламутив щодо чашки, але коли та розбилася після граційного польоту навісної шафки з посудом, вимагав нову. Тепер він не лише пив, але і їв з тарілки, на дні якої надруковано голе тіло Чонгука зі спини. Молодший хотів би і спереду, але подумав, що будо ніяково, якщо тарілку візьме якийсь Чимін або Техьон. Юнгі ж таке не бентежить, тому Чонгук їсть з тарілки з членом Юнгі на дні. Старший назвав це призом за з’їдену порцію, прямо як у дитинстві, коли батьки вмовляли доїсти суп, щоб врятувати зайченя на дні тарілки.

Церемонія проходить… добре. Чонгука він представляє своїм другом, якого взяв із собою для підтримки, а зовсім не для того, щоб сидіти на його колінах у гримерці та цілувати так ліниво. Під час виступу Чонгук кричить, але його крик губиться в гулі фанатів позаду, і одразу після він прослизає за куліси до Юнгі, щоб цього разу цілувати його, притиснувши до дверей. Бути зіркою Мін Юнгі чудово, тому що він має власну гримерку. Чонгук радіє цьому найбільше.

Мін отримує не всі нагороди, на які був номінований, але план мінімум плюс ще трохи  на рік виконано – насправді йому було достатньо і нагороди за продюсерство, адже це його основна робота, але і кілька додаткових нагород не завадили б. Чонгук ніби по-дружньому плескає його по нозі, коли він сідає на місце після нагородження, по-дружньому нахиляється до вуха і з дружньою усмішкою говорить, як же не по-дружньому він хоче вкласти старшого на обідній стіл і горизонтально похвалити за всі старання. Юнгі сподівається, що той стримає свою обіцянку.

Хоча зайшли у квартиру вони досить спокійно, втома після тривалої церемонії пройшла, коли обидва опинилися на кухні. Чон звик тримати слово, тому він говорить, що презервативи закінчилися – вони взагалі-то ними вже давно не користуються, лише у випадку, якщо знаходяться не вдома, – насправді було сказано тільки для Юнгі, щоб той не дуже здивувався, коли Чонгук повернувся з кімнати з пляшечкою змазки. Коли Чонгук заходить назад на кухню, Юнгі ліниво розстібає штани, але перемикається на сорочку молодшого, що тепер може лишати свої мітки на тілі Юнгі, адже попереду кілька днів відпочинку.

Він вкладає старшого на стіл, заганяючи язик так глибоко, як і одразу два пальці. Юнгі шипить і боляче сіпає за волосся, тому що змазка холодна, а сексу у них не було близько двох тижнів, хоча рік періодичного сексу дає своє полегшення. Але Чонгук все одно, вибачаючись, рухає пальцями повільніше та акуратно прикушує кісточку на шиї Юнгі, коли той відкидає голову назад. Тільки після двох пальців Чонгук входити не наважується, тому, наскільки може, швидко розтягує трьома і витягає одразу, як Юнгі сам скочується зі столу та повертається спиною, нахиляючись над меблями. Чонгук захоплено спостерігає за ним, тому що ніяк не може звикнути до розкутості старшого у ліжку. Він швидко проходиться рукою зі змазкою по члену і входить повільно, настільки, що стогін насолоди Юнгі під кінець перетворюється на скімлення. І він сам не розуміє, як починає рухати стегнами майже не виходячи. Плескіт несподівано завершився, і Чонгук повністю вийшов, старший думав обуритися, тому що закінчувати таке просто злочин, і коли він обертається, щоб сказати йому це, Чонгук саджає його на стіл, розкриває долонями половинки і стрімко заганяє член глибоко настільки, що зірочки перед очима, і абсолютно неймовірний звук плескоту, що не закінчується, ще крутіше.

Юнгі б ще посперечався, чим Чонгук трахає жорсткіше – язиком у нього в роті чи членом у дупі, тому старшому навіть складно сказати, від чого саме він кінчив. Молодший все ще рухається, навіть після того, як Юнгі стиснув його у собі, видихаючи гучніше, ніж зазвичай, коли Чонгук вбивався у його кільце м’язів, що скорочувалося. Сперма різкими поштовхами вилилася з дупи Юнгі. Чонгук вислизнув із нього і підхопив на руки, притискаючи розніженого Юнгі, чекаючи, поки той обхопить його ногами, та просунув один палець у сфінктер, що все ще стискався, насолоджуючись вологою і збуджуючим звуком хлюпання, з яким увійшов другий палець. Юнгі сіпається, тому що зазвичай Чонгук дає хоч кілька хвилин відпочинку, однак зараз він знову відчуває голівку збудженого члена, що впирається десь поряд з тим місцем, куди вона має входити. Але Чонгук не поспішає, він тільки опускає старшого на його ноги, що тремтять, і обхоплює одразу два члени, іншою рукою продовжуючи стимулювати ззаду. Юнгі кусає його за шию і кладе свої долоні зверху на руку молодшого, допомагаючи довести до кінця.

У той вечір Юнгі змінив думку, що секс у старому доброму ліжку найкращий. Ні. Немає нічого кращого за кухню. Вона тепер фаворитка.

***

Юнгі втомився настільки, наскільки не втомлювався ніколи, а це вже показник. Той проєкт, над яким він працював достатньо, щоб зараз дивитися в тарілку і не розуміти, що в ній лежить, у підсумку згорнули і відсунули в далеке темне місце. Швидше за все та пісня ніколи не буде почута. І він би, може, і засмутився щодо цього, але немає сил навіть на це.

Коли Чонгук заходить на кухню, сідає навпроти та бере за руку, Юнгі продовжує водити ложкою десь в районі Чонгукової надрукованої лопатки на тарілці і навіть не підводить очі на молодшого. Якщо його і збентежив придуркуватий смішок навпроти, сил підняти голову так і не з’явилося. Рівно доти, доки він не відчув невластиві Чонгуку маніпуляції – молодший міг брати його руки у свої, гріти, тому що в Юнгі вони завжди холодні, міг акуратно водити шершавими пальцями по венках, які виступають, що Юнгі дуже розслабляє, в особливі дні він підносив руки старшого до обличчя і з незвичайною ніжністю легко торкався губами кожного пальця, – але зараз Чонгук... ну… Що?

– Що ц… –  Юнгі несподівано закриває рот, тому що і так розуміє, що це таке, і що намагається зробити Чонгук.

Юнгі не зводить очей з обличчя Чонгука, намагаючись поглядом уникати своїх рук, котрі переплетені з іншими великими долонями. Сам Чонгук сидить навпроти та усміхається, так чарівно, і Юнгі не певен, що коли-небудь бачив такий вираз обличчя в молодшого.

Здавалося, що простір навколо змінив свої закони, і це змушувало його рухатися настільки повільно. Він підіймає руку на рівні очей і не може описати те, що відчуває стосовно побаченого.

–  Я маю сказати щось чи…? – Юнгі знову замовкає. Що він взагалі може, повинен сказати?

Чонгук сміється голосно-голосно, коли Юнгі говорить "так", ніби запитуючи, але виправляється і говорить більш упевнено, а потім ще кілька разів уже для себе, щоб усвідомити, що Чонгук прийшов до нього, просто сів поряд і надягнув обручку. Насправді Чонгук не очікував від Юнгі якихось слів, тому що впевнений достатньо, щоб знати відповідь наперед. Важко уявити, що Юнгі може сказати "ні", коли Чонгук робить йому пропозицію.