Глибока ніч. Повсюди чути стукіт скла об скло та запах алкоголю. Шумна музика та люди зі своїми підкатами або «Давай познайомимося» не давали спокою.
— Ну і я йому говорю те що б він не тойво до мене, бо я йому тойво і буде всім нам погано. А він мене не слухає і говорить своє типу «Чоловіче це всього черга, не треба так!». Скажи він нічого не роз.. ік... Розуміє в цьому житті? — Розказував Фелікс по дорозі вигадані історії для бармена, який вже, напевно хоче застрелитися, аби не слухати цю реально п'яну маячню.
— Лікс, ти випадково не перебрав з алкоголем? — Запитував в його, також трохи випивший Хан, та в його все не настільки критично як в Фелікса, який вже, напевно зверху до низу наповнений сильним спиртом.
— Шшш — Затикав Хана Йонбок, доторкаючись своїм холодним пальцем до його губ, Хан же в свою чергу обережно прибрав його руку від свого роту.
— Ну і я йому говорю.. — Продовжилося...
Немає слів, одні емоції. Фелікс так востаннє випивав коли.. коли. Та ніколи! Це перший раз що він бухий в хлам. Що робити? Що робити?.. Думай, Хан, якщо не припинити це добре не закінчиться.. А може..
— Я відійду на хвилину? — Сказав Хан скоріше як факт а не питання.
— З Богом — Відповів йому Лікс, майже не розбірчево. Ну все реально на межі. Він такі фрази не любить вживати.
Хан відійшов в іншу сторону бару, хоча, взагалі вийшов з приміщення та набрав номер, який прямо дуже рідко набирає. Пішов гудок, один, два..
— Чорт, візьми трубку! — На нервах сказав Джисон та почув що гудок вже не йшов.
— Я Чорт? — Запитав Хьонджин, після чого додав:
— І тобі привіт.
— А.. Ну, не про те подумав! — Старався виправдати він себе, кричучи в трубку свого мобільного телефону.
— По перше, я добре чую. По друге, скажи чесно, ти пив? — Абсолютно спокійним тоном говорив Хван. Хоча можливо сонним, як ніяк 2:00 на годиннику.
— А якщо я брехатиму і скажу що ні, заради власної солідарності? — Видав все на рівному місці Джисон. Руки мерзли на вулиці. Голова, досить п'яна голова почала отримувати назад свій розум та розсуд.
— Тоді я вже знаю правду. Чому так пізно дзвониш? Просто щоб намелити якоїсь дурні? — Хван вже повністю морально проснувся і зрозумів що не засне, тому пішов на кухню та поставив варитися каву.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Келих "Божевілля"
FanfictionГлибока ніч. Повсюди чути стукіт скла об скло та запах алкоголю. Шумна музика та люди зі своїми підкатами або «Давай познайомимося» не давали спокою - Відійди від мене! В мене є хлопець! - Та, нуу. І як його звати? - Хван Хьонджин! - Правда? А я й н...