Take me home

Хто ти?

Субота,9 ранку.Звичайний вихідний. Всі нормальні люди сплять,тільки не Кім Намджун. Тому що, що? Правильно,у нього закінчилась кава,а без неї якось не так читається. Зазирнувши у вікно його настрій вмить змінився на засмучений,бо там лило як з відра, а він ой як не любив дощ,але кава то святе. Тому вдягнувши резинові чоботи,дощовик і в руці парасолька він направився у найближчий магазин.
Не дивлячись на несприятливу погоду довкола, було безліч звуків: машини мчали,ніби кудись запізнюються, дощ тарабанив по даху і десь ледь чутний нявкіт кота. А Джун ой яка добре душа,ну не може він пройти повз тваринок,якщо не погладить і не погодує. Ось і зараз він йде на звук,щоб віднайти це чудо.
Довго шукати не довелось,маленьке,чорненьке,худе та кинуте всіма напризволяще кошеня сиділо за рогом магазину і жалібно кликало хоча б когось. Мокре вщент,оточене злими та байдужими людьми,але стояло міцно на своїх тоненьких лапках,тремтячи.
Джун підійшов до кошеняти і обережно взяв на руки. Воно було голодне і холодне,повністю мокре і з такими сумними оченятами,ну як його не забрати додому? От і Намджун не зміг. Тому забувши куди він тримав свій шлях,юнак швидко йшов додому,а під кофтою пригрілось маленьке життя,яке вже муркотіло від тепла.

Пришвидшивши свій крок юнак дійшов за короткий час додому. Швидко скинувши із себе мокрий одяг,Намджун побіг у ванну,щоб взяти рушник та добряче розігріти маля. У допомогу також пішов фен,але очевидно,що то була погана ідея,адже кошеня чим дуж чкурнуло із рук хлопця і заховалось під ліжко. А займатись гімнастикою Джун сьогодні як би не збирався,але то вже дрібниці.
Закінчивши із "рушниково-фенними" процедурами вони вирушили на кухню,адже треба нагодувати кошеня. І як добре,що Джун п'є каву із молоком (правда каву він так і не купив,зате кошеня знайшов). Він налив трохи молока у блюдце і поставив перед Джі (так,він йому вже і ім'я дав). Маля почало швидко його пити,а Джун лише сидів і усміхався,милуючись цим милим клубочком з м'якими лапками.
Коли закінчився час трапези,то юнак взяв кошеня на руки і попрямував на диван. Зручно умостившись Нам почав впадати у сон,а кошеня часу не гаяло і теж собі заснуло на грудях гарного хлопця.
Через деякий час прокинувшись від сну господар квартири глянув на годинник, майже 18 вечору,за вікном все так само йде дощ,але десь його пухнастий друг зник. Озирнувшись довкола він його не побачив,проте почув якісь дивні та дуже голосні звуки з ванної кімнати. Взявши у руки подушку (а якщо там крадії,треба ж чимось захищатись) він пішов у напрямку звуків. Підійшовши ближче він почув лагідний чоловічий голос,який дуже сердито на щось лаявся. Відкривши ногою двері він побачив високого хлопця,який був лише у його футболці. Від неочікуваності він закричав,чим злякав юнака,у відповідь той теж заволав, попередньо стукнувшись головою об дверцята шафки.
- Ну і чого ти волаєш,дурний. Я просто хотів помитись, але у тебе тут не те,що шампуні нема,а й мила якогось, - пробурмотів юнак,потираючи потилицю.
- Ти хто в біса такий,чому ти в моїй квартирі і напів голий. Якщо ти маньячела, то тобі трохи не сюди, - Намджун все ще стояв за три кроки від юнака,тримаючи у руці подушку на рівні своїх плечей. (так,це саме те, що у випадку нападу врятує його дупу)
- Та ну який ж я маньячела,дурню. Мене звуть Джин,я гібрид кота. Ти мене сьогодні з вулиці приніс,забув чи як?
- В сенсі гібрид? Шо ти мєлєш,не існує таке.
- Мелять пшеницю,а я тобі кажу, що я Г І Б Р И Д і звуть мене Д Ж И Н. А так як ти врятував мене від голодної і холодної смерті, то я тепер буду жити з тобою. По всім канонам короче.
- Як жити зі мною? Ні-ні,я брав котеня,а не хлопця зростом з мене..
- З мене і людина непогана теж. Я готую смачно,а ще читаю багато і дуже економний. Тому буду лише в нагоді, - підмигнув йому Джин.
- Ох лихо,шо ж його робити з тобою..  Ну не існує такого,ну які в біса гібриди. Шановний,хто ви такий і де ви поділи моє маля? І взагалі хоча б вдягнись і не світи своєю голою дупою тут.
- А що? Збуджую?
- Ото скажеш дурне таке,візьми у спальні одяг і ходи на кухню. Будемо розбиратись що ти таке і як сюди проник.