Мінсони

^‐^~

-як?
-Смачно
-Мінхоша?
-Ні, тобі явилось.

-Я нормально спитав, як ти мене назвав?
/Лі оперся об стіл і нахилився до лиця Джі\

-Я вже не пам'ятаю 
/трошки налякано дивився Хан у очі Лі/

-Згадуй, я чекаю.
/Лі помив посуду і сів до Джісона\-Згадав?

-Ааа, нє-а
/Хан хотів встати, але вийшло так, що він сів, але сидів вже не на кріслі, а на колінах Ліно\

-Я чекаю, поки ти згадаєш
/Лі обійняв того за талію і поклав голову тому на плече.

-Мінхоша...відпусти..
-Опа, згадав. Попроси.
-Відпусти, будь ласка.
-Хто?
-Мінхоша, відпусти.. будь ласка.
-ммм нєа
-Муділа
/Хан вдарив Лі легенько ліктем\
-Що?
-Ти муділа!
-Це що?
-Що?

/двоє в шоці\

-Це ти типу мене обізвав муділой, чи як там?
-...Ні.
-А кого?
-Ну...там, а тобі і зовсім почулось.
/посміхнувся Хан і повернувся до Хо лицем\

-Ні.
-Ну що ніі?
/Мінхо зіштовхнув Хана із своїх колін і пішов у кімнату\

-Ну і куда ти?!
/Хан побіжав за Лі та схопив його за руку\

-І куда ти?
-В кімнату.
/Мінхо зайшов у кімнату і закрив двері\

-Ей!
/Хан зайшов за ним і побачив що Лі сидить за столом.
Джі підійшов до стола\

-Що ти пишеш//присів\\
-А ти не бачиш?
-Ні, розкажиии, що ти пишеш.

/Хан поклав голову на коліна Лі\

-Пишу документ, Соні.
/Хо поклав руку на голову Хану підіймаючи підборіддя у верх, так, щоб він дивився йому у очі\\-Встань.

-Ммм, так зручнооо
/Він підігнув свої ноги під себе та обійняв Хо за литкі\

-Хан Джисон.
/сердито сказав Лі\-Встань.

/Джі встав\
-Я хочу сісти..

-Сідай.
/Лі трохи відсунувся від стола й показав рукой, щоб він сідав йому на коліна\

/Соні швиденько сів на коліна Лі, обличчям до обличчя\

-Мінхоша, ти такий красивий.
/Протягнув Джи, дивлячись Хо у очі\

/ їхні лиця були близько один до одного.\

-Я знаю, Соні.

/Хан поклав голову на широке плече Лі. І не замітив, як заснув.\

/ Інколи дихання Хана лоскотало шию Хо, але він настільки був зайнятий паперами, що не замічав цього\

***
/Просунувся Джі на ліжку разом із Лі, але старший не спав, а читав книгу\

-Добрий вечір, сонечко Джі
/сказав старий кладучи книгу та обіймаючи Хана\
-Добрий, Лі Мінхо
/обійняв він у відповідь Хо\

-Чому Лі Мінхо?
-Ти мене Хан Джисоном назвав!
-Я тоді не в настрої був
/Лі поцілував Хана в щічку\

-Чому?
-Я вже і не пам'ятаю, але не називай мене так

/Хо подивився Хану у очі\

-Як скажеш, Лі Мінхо
/Хан хитро посміхнувся. В ту ж секунду його посадили на широкі бедра Мінхо\

-Ей! Що ти робиш?
/як би він не старався, Мінхо надто крепко тримав його за талію\

-Я?
/Мінхо посміхнувся,\

-Ні, блін, я
/він положив на чужі руки, які були на його талії, свої.\

-Не дави так сильно..трошки боляче
/він сперся руками об плечі Хо\

/Мінхо трошки послабив хватку\

-Мінхоша..я більш не буду
/Він ліг на Хо\

//У двері постукали\\

-Я зараз, Хані
/Хо пішов до дверей дивитись хто там.
Він підійшов та подивився в глазок\
-І чому він прийшов?
/він відкрив двері Синміну\

-привіт
/Сказав Мінхо та впустив гостя\

-привіт, я не надовго. Як Хан?
-тебе навчити дзвонити?
-ідіот, ти трубку не брав.
-я був зайнятий. Хан в нормі. Все?
-ні.
-що ще?
-може ти мене впустиш?
-ще що?
-друже..мене Чан вигнав.
-я б давно так зробив. А що сталось?
-ц.. я сам не зрозумів, ми щось типу посварились..Та я просто його ноутбук зламав! Що тут такого?! Новий купить!
-ну ти молодець.. чому ти до мене прийшов?
-а до кого мені ще іти?
-до Чана, з новим ноутбуком, вибачення просити.
-це він винний.
-ти зламав.
-але він винний.
-як ти його зламав?
-він попросив йому кофту кинути, ну я і кинув. Звідки я мав знати, що в тій кофтині був його гаманець і те, що воно полетить не в Чана, а в екран ноутбука?
-іди купи йому новий.
-я не хочу.
-хочеш я тобі на нього кошти там, але піди, будь ласка.
-давай.
/Кім простягнув долоню\
-секунду
/Хо пішов у кімнату там де був Хан\

***

-а хто там був?
-він там ще є.
-а.. ой

/Лі взяв гаманець й пішов до Синміна\

//прийшовши\\

/Хо витягнув кілька купюр і простягнув Кіму\
-держи.
-дуже дякую.
/він взяв кошти, поцілував долоню і ляснув нею по щоці Лі\
-іди вже.
-чаю не буде?
-не буде.
-ох.. як шкода.
-ідии, мене Хан чекає.
-аа..
/Він хитро посміхнувся\
-ти впевнений, що у нього не має алергії на котів?
-ідіот.
/Лі випихнув його за двері та пішов до Хана\

***
Дякую, що дочитали главу до кінця.
Також у мене є питання, чи хочете Ви, щоб я написав маленьку главу як Синмо купує ноутбук Чану, та просить вибачення?
Прошу писати коментарі, чи Вам подобається те, що я пишу. Та ставити зірочки у підтримку.
Наступна глава вийде в наступному місяці, може раніше♡