Урок біології, який змінив кругообіг мого життя

☆Рослинка на твій смак☆

-Сподобався?
-Мені сподобалась ця картина, аж з'явилось бажання це намалювати.

Після цих слів Хо дістав свій телефон і "закарбував" цей момент, щоб пізніше його намалювати. Хан був не проти цьому, тому "прийняв" минулу позу, а саме ту, де він тримає в своїх руках котика і цілує його в ніс.

-Покажи мені.
-Дивись.

Хо показав Хану фотографію з його котиком.

-Хм, я такий чудовий. Намалюй мені цю картину, а потім я її в тебе "викуплю".
-Думаєш, "потягнеш" таку суму?
-Я, звичайно, розумію, що таке золоте, як я, буде недешевим, але ти повинен зробити мені знижку.
-Подумаю.
-Думай, заюш, думай.

Після цих слів пройшло пів години. Хан вирішив йти додому, адже вже було пізно. Хоча батьки на роботі, тому він частенько залишається сам. Цей день не став виключенням.

-Що ж, дякую за запрошення, мені час йти.
-Тобі теж.

Обоє піднялись з ліжка. Хан збирався додому, а Хо його проводжав. Зібравшись, Джисон пішов взуватися, а Мінхо просто за цим спостерігав. Як і спочатку, ноги Хана "атакували" котики. Можливо, вони просто не хотіли його відпускати, як і він їх. По секрету, він планував забрати котиків собі, але де ж буде його совість після такого. Краще він буде частенько навідуватись до Хо. До речі, деякий час в нього буде справді важлива причина завітати декілька разів до Хо в гості. Ви ж не забули про проєкт з біології? Ще все попереду.

Попрощавшись з котиками, Хан піднявся і подякував Хо за запрошення і за вечір.

-Дякую за вечір.
-На здоров'я.
-Пхахаха, ще краще не придумав?
-Це було найкраще.
-Окей, на добраніч.
-На добраніч.

Хан закрив перед носом Хо двері і пішов додому. Це зайняло 35 хвилин.

На годиннику 22:40. Хан повернуся до своєї квартири. На щастя, там було тепло. Тому юнаку залишалось лише зробити свою вечірню рутину і провалитись в сон. Завтра останній день навчального тижня і Хана чекає "відпустка" на 2 дні.

П'ятниця пройшла чудово, найважчі уроки, як це буває зазвичай. І ось, 7-ий урок, біологія. Проєкт був на наступний тиждень, тому клас не переймався. Продзвенів дзвінок і в клас зайшов вчитель.

-Вітаю, мої улюблені та неповторні. Ну що, зробили проєкти?

І тут клас затих, а вчитель лише розсміявся.

-Та не переживайте, котики мої. А то відразу соплячками поставали.
-В разі чого, не забувай, ти повинен мене відмазати.
-Пізніше оплатиш мої послуги.
-Скинеш вартість "твоїх послуг".

Вчитель написав на дошці тему і увімкнув учням презентація, спеціально підготовлену на цей урок.

Фелікс шепотом запитав в Хана:

-Коли він встиг зробити цю презентацію, якщо вчора більшість вечора ти був в нього в гостях. Коли він ліг спати?

Також пошепки, але голосніше за Фелікса, відповів Хан:

-Він просто завантажив цю презентацію з Інтернету, хіба в наш час це проблема.

І тут неочікувано пролунала відповідь від вчителя:

-Помиляєшся, я сам її робив.

Хан сидить і нічого не розуміє. Як він почув? На ньому що, якийсь пристрій, через який Хо почув його слова? Та ні, безглуздість якась.

Урок підходив до кінця, вчитель задав учням домашнє завдання. Ні, не ще один проєкт, а просто принести фотографію своєї улюбленої домашньої рослинки, звичайно, якщо вона є. А також, якщо рослинка маленька, то можна її так і принести до школи. Мінхо вирішив розповісти учням цікаві факти про їхні рослини, а ті погодились. Чому б ні.

Але в Хана їх купа. Ідея.

Джисон вирішив кинути фотографію його "банди" домашніх рослин, а Хо хай сам вибирає. Ні, ну геній.

Повернувшись зі школи, Хан прийнявся за свою роботу безкоштовного фотографа для своєї "банди". І ось, після закінчення фотосесії, Хан переглядав фотографії. Як він і знав, все вийде неймовірно та естетично. Нічого різкого. Саме цьому Хан віддавався "повністю", без "спішок", а лише спокій і терпеливість.

В чат з Мінхо Джисон надіслав свої фотографії.

"-Вибирай будь-яку рослинку.".