Дженіка сиділа на краю ліжка й дивилася у темряву за вікном. Ніч була тиха, тільки чути було, як десь далеко гудять машини. Волтер сидів поруч, тримаючи чашку з чаєм у руках.
Дженіка (спокійно):
"Дивно все це. Маркус завжди здавався таким… серйозним. А тут раптом таке сталося."
Волтер (киваючи):
"Так, я теж думав про це. Він ніколи не робив дурниць. Але щось того вечора явно пішло не так."
Дженіка насупилася, згадуючи подробиці, які ніяк не давали їй спокою.
Дженіка:
"Машина навіть не залишила слідів. Ти помітив? Це так дивно..."
Волтер:
"Може, водій просто не помітив його вчасно. Таке ж буває. Але чому він узагалі там був? Що він робив посеред дороги?"
Дженіка:
"Тобі не здається, що це все могло бути не випадково? Ну, якось підозріло, що саме він."
Волтер (знизуючи плечима):
"Не знаю, Джені. Може, він просто опинився не там, де треба, не в той час."
Дженіка хотіла щось відповісти, але раптом помітила тінь за вікном. Вона здалася їй дивною. І тут раптом — короткий спалах.
Дженіка (здивовано):
"Волтер, там хтось був! Здається, нас сфоткали."
Волтер (нахмурився):
"Хто тут фотографуватиме вночі?"
Він підійшов до вікна, але нічого підозрілого не побачив.
Дженіка:
"Це звучить дивно, але… це був Маркус. Я бачила його обличчя."
Волтер (озирнувшись на неї):
"Джені, це неможливо. Ми ж бачили, як його забрала швидка. Він мертвий."
Дженіка (рішуче):
"Я знаю, як це звучить, але я точно бачила його. І якщо це правда, я хочу зрозуміти, що тут відбувається."
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тіні з минулого
Mystery / ThrillerОдного вечора Дженіка бачить за вікном того, хто мав бути мертвий. Разом із Волтером вона вирішує з'ясувати правду, але їхні життя перетворюються на загадкову гру: порожній морг, невідомий номер, який знає всі їхні секрети, і страшна правда, що хова...
