Дженіка:
"Є тільки один спосіб зрозуміти, чи це правда."
Волтер (насторожено):
"Ти ж не серйозно? У морг? Джені, це божевілля"
Дженіка (рішуче):
"Я не можу просто сидіти й робити вигляд, що нічого не відбувається. Якщо тіло там, ми це побачимо. Якщо ні…"
Волтер:
"Добре, але це має бути швидко. Я стою на сторожі, а ти шукаєш, але тільки на п’ять хвилин, ясно?"
Ніч була холодною. Волтер залишився біля входу, уважно оглядаючи вулицю. Я прокралася всередину, обережно ступаючи, щоб не чинити шум.
Морг виглядав навіть страшніше, ніж я уявляла. Слабке світло миготіло, створюючи страшні тіні на стінах. Я знайшла кушетку, де мало лежати тіло Маркуса. Серце калатало так сильно, що здавалося зараз вистрибне
На кушетці нічого не було. Тільки табличка з написом:
"Овскі Маркус. №217".
Мої руки тремтіли, коли я торкнулася таблички. Що це означало? Де його тіло?
Голос Волтера (пошепки):
"Джен, як ти там? Хтось іде!"
Я швидко озирнулася й помітила світло ліхтарика. Не встигнувши нічого придумати, я кинулася в куток,за шафу.
-----------------------------------------------------------
Ми ледве вибралися звідти. Серце все ще билося шалено,Волтер виглядав такм роздратованим.
Волтер:
"Ну що тепер? Ні тіла, ні відповіді."
Дженіка (розгублено):
"Але як це можливо? Тіло ж повинно бути там… Хто його забрав? І навіщо?"
Раптом телефон у моїй кишені завібрував. Незнайомий номер. Я показала екран Волтеру.
Повідомлення було коротким:
"Тепер ти знаєш, що ти шукаєш. Але чи готова ти дізнатися правду?"
Мої пальці затремтіли, коли я спробувала відповісти, але повідомлення зникло раніше, ніж я встигла що-небудь написати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Тіні з минулого
Misterio / SuspensoОдного вечора Дженіка бачить за вікном того, хто мав бути мертвий. Разом із Волтером вона вирішує з'ясувати правду, але їхні життя перетворюються на загадкову гру: порожній морг, невідомий номер, який знає всі їхні секрети, і страшна правда, що хова...
