Ненавиджу застілля. Ось що проскакує в голові у дев'ятирічного Чонгука, який з посмішкою відкриває двері для гостей, яких запросили батьки, він їх навіть не знає і в перший раз баче, а старші сказали, що це їх старі друзі і їм обов'язково треба було зустрітись та згадати молодість, але на кой чорт він тут потрібен, ще й сказали що він обов'язково має посидіти з ними хоча б годину. Цілу годину каторг, які для хлопця неймовірне пекло, бо він буде сидіти і слухати невідомі йому історії, вдавати з себе дурачка та посміхатись. Тож коли він пропустив гостей в дім, тяжко видихнув та відтягнув воріт водолазки, яка зараз ніби обволокла його шию міцним батогом і душить, пішов в сторону кухні, щоб допомогти доставити блюда до столу.
— Чонгук, милий, познайомся це Лі Війон та Лі Джиха, ми тобі про них розповідали. — мати з посмішкою це все казала, але парубок її не слухав, навіть прослухав їх імена, тому що вони йому не потрібні, він їх бачить в перший і в останній раз, але поклонився кожному та натягнуто посміхнувся. Закінчивши нарешті з розкладом всього так що стіл наче скоро проломиться від кількості тарілок, як показово, Чон присів біля батька, коли вони вчотирьох вже щось бурно обговорювали, тому тихенько наклав собі всього помалу на тарілку та почав їсти, і інколи вдавати вид що слухає і розуміє про що теревенять дорослі, але коли почув своє ім'я то підняв погляд з тарілки до матері.
— Ой, якщо чесно то Чон-і взагалі не уважний та і в школі погані оцінки, вчителя кажуть що він не слухає на уроках та вітає в хмарах.
— Мам. — хлопець дивиться на неї з хмурим погляд, як так швидко взагалі тема різко перескочила на нього та чому саме це.
— А ще постійно перебиває та огризається, ми б в своєму дитинстві взагалі боялись щось батькам сказати. — жінка подивилась на хлопця, але зробила це з посмішкою, і це так сильно ударило по ньому що він сидів розгублено дивився на неї.
— І по секрету в нього ще не було дівчини, хто б міг подумати, йому вже дев'ятнадцять а він ніколи нам не казав за дівчат, лише відмахувався. — на жаль це тепер був батько який ніби це хотів сказати тихо, але це було доволі гучно щоб почули всі хто сидить за столом, та і склонився до гостей ніби приховує те що каже. Чон повертає голову в його бік та не розуміє взагалі що відбувається, вибило максимально з колії та відчуває що очі починають пекти, якого дідька вони його обговорюють в його ж присутності і в не приємних темах.
