Лежала у лікарні, знову не вдалось
І знову відчуваю, ці погляди нестерпні,
Що сповнені огиди, ненависті й жалю
Це як кіно, яке недовго протриває
І знову білі стіни і спокій
Ніякого значення вже нічого не має
Навіщо мені цей "білий" світ?
Який так ненавидить бідних і сиріт
І знову та лікарня, психотерапевт — привіт,
Як довго ще тривати буде ця вистава?
І як скоро нарешті пощастить мені?
Роні
14.12.23
ВИ ЧИТАЄТЕ
Мої Вірші
PoetryСобственные стихи Тут випускаються мої вірші. По українськи. Нічого не знаю, читати не обов'язково. Может я их когда-то удалю, но точно не сейчас
