dandelion

🗡️🏆 + 👑💛

Помах меча наче розривав повітря.

Перший й другий, а опісля і третій.

Серце билося в ритмі розмахування меча. Джісон, повністю зосереджений на тренуванні, не одразу помітив, як Чанбін переліз через огорожу напівпустого нецінного поля.

— Гей, — покликав він, повільною ходою наближаючись до фехтувальника. На ньому були нові обладунки, і він виглядав достатньо грізно, але насправді Чанбін був тим ще пестуном.

— Що це на тобі? — Джісон все ще тренувався, попри те, що його друг прийшов до нього по справі.

На голові у Чанбіна, чиє волосся блищало й приємно пахло, був вінок з ромашок.

— Гарний, правда? — щасливо спитав він, а потім додав: — Сплели місцеві дівчата перед тим як я відправлюсь на завдання.

Джісон закотив очі, а потім все ж поклав меч в піхви. Це було не вперше, де його товариш отримував достатньо (або неймовірно багато) уваги від протилежної статі.

— Навіщо прийшов? Ми вчора були в шинку і відсвяткували твої досягнення як прибічника короля.

Чанбін довго намагався через свої обладунки знайти щось, а потім віддав невеликий папірець.

— Це тобі.

Джісон витер піт з чола і не хотів брати незнайому річ.

— Що це?

Чанбін роздратовано всунув в руку Джісону обережно складений клаптик паперу.

— Просто візьми це, дурню. Наче сам не знаєш.

Джісон поклав лист в кишеню і схрестив руки на груддях.

— Надовго ти? — голос фехтувальника одразу змінився на теплий. Чанбін мимоволі посміхнувся.

— На декілька тижнів. Просто передати сувої, підписати папери, нічого особливого. Як щодо тебе?

Вони пішли в бік огорожі, щоб вийти з поля. Ця місцина була вся бур'янах і чагарниках, але доріжку все ж таки мала, хоч і маленькі чоботи натоптали цей шлях.

— Збираюся знову, — відповів стримано Джісон.

Чанбін голосно видихнув і потім подивився як його друг перелазить через огорожу, уникаючи подальших питань

— Просто... — промовив він, хвилюючись. — Будь обережним.

Джісон зупинився напівдорозі й усміхнувсь, оголяючи свої зуби.