Настрою про це тоді говорити не було
А зараз, наче вже й не в тему
Та бажання сказати дякую не загуло
Хоча і ситуацію, наче взяли з мему
Задрипаного такого і не смішного
Один із тих, що про життя, а не гумор
Неприємні реалії шумного
Сцена, яку хтось поставив на повтор
Ти не знаєш, бо я не говорила
Але сталося так, що одного літа
Часто витягувала ти мене з лайна
Не переживай, нічого серйозного, тільки емоційне
Таке бридке і особисте
Драма погорілого театру
Нічого нового, щось міцніше за ігристе
Вже звичне «нічого» не без гидкого спектру
Було, що рознервована і зла виходила з дому
А вже через пʼять хвилин всміхалася і стримувала сміх
Сонце світило ясно, та річ була не в тому
Це стосувалося нашої дружби і гніву, що заліг
Ми жартували і говорили
Про що конкретно, зізнаюся, забула
Запамʼяталася тільки легкість і зупинка
Запамʼяталося, що завдяки тобі я не потонула
Бо серйозно, якби не ти - те літо було б жахливим
Воно залишило б після себе розчарування і краплі радості, яких було б замало
Але натомість я пам'ятаю його чудовим і яскравим
Воно стало прекрасним, бо з тобою було класно і ті нюанси просто пережувало
Знаю, часто ми сварилися і тоді також
Іноді доводилось змовчати про різку причину
Але сенс у тому, що ми завжди мирилися і тоді також
Вибач за недомовки, це була не моя примха, та всеодно досі я відчуваю легку провину
Знаю, що ти зрозуміла б
Не стала би тиснути, увійшла б у ситуацію
І напевно тому я вперше написала вірш, а не помиї
Щоб сказати тобі дякую
Дякую, що ти просто є
