Тіні біжать мовчки

Частина 2 Друзі по обставинам

Через декілька днів Еріка, сиділа в бібліотеці, як завжди, до пізнього вечору. Еріка дочитала свою книжку і стала збирати речі. Прямуючи до виходу вона попрощалася із охоронцем, що знав її дуже добре, як постійну відвідувачку. Еріка йшла пустою вулицею, іноді повз їздили автівки. Білявка, як завжди звернула на пусту доріжку поміж дерев, що вели у коротший шлях. Аж раптом вона почула свист. Обернувшись, вона побачила чоловіка з провулку. Його татуювання добре відділяли його від звичайних людей. Еріка почала відходити назад від нього.

-Що ти робиш тут сама?

-Я не сама... - Еріка почала панікувати і хаотично виляти назад.

-Ти хвилюєшся, годі... Я ж не зроблю тобі нічого поганого, кицю...

Змій підходив все ближче, змушуючи Еріку в паніці ковтати повітря. Еріка вперлась спиною в кам'яний високий паркан. Від чого Змій тільки посміхнувся. Еріці вартувало бігти, що є сили, але її ноги стали ватними і від страху вона могла тільки дихати, не вимовляючи ні слова.

-От і все, бігти нікуди. Ти ж знаєш чому я прийшов сюди? – Змій посміхався страшною посмішкою, Еріка закривала очі, щоб не бачити його жахливого лиця.

-Я нічого не сказала і нічого не скажу...

-Знаєш... Я не можу бути в цьому впевненим, кицю. – Змій провів пальцем по її щоці. – Ти даватимеш мені декілька кусків зелені, кожен місяць, працюватимеш зі мною. Що скажеш?

-Навіщо я тобі? – Ривками промовляла Еріка.

-Ти не викликаєш підозри...Тим паче, своя людина в дільниці мені не завадить... - Змій продовжував так само посміхатись і торкатись її обличчя, речей, тіла.

-Я не стану платити тобі гроші, а тим паче працювати з таким виродком як ти. – Еріка з тремтінням у голосі промовила і чекала на його реакцію. Змій змінив посмішку на похмурість. Він рухав щелепою, наче жував уявну жуйку.

-Тоді тільки один варіант, думаю він тобі сподобається.

Змій опустив руку їй на талію і впився губами в її шию. Еріка запищала, на що Змій закрив їй рота рукою. Еріка тремтіла і тяжко дихала від жаху, поки Змій опускав руку їй під спідницю. Його шороховаті пальці торкались її ніжної шкіри і Еріка почала плакати. Змій не звертав уваги на неї і продовжував сильно давити, так що Еріці стало боляче. Він псував її одяг, зривав гудзики і підіймав високо її спідницю. Еріка почала двигати ногами і руками сподіваючись вирватись від його тваринних лап, але це тільки сильніше затягувало її в його лапах. Розстібуючи свої джинси він почав підіймати її ноги.