Ти вже ніколи не...

1 1 1
                                    

  Дитинство не повернеш...
Воно втрачене назавжди...
Ніколи вже не зможеж ти відчути безтурботність, магію цього світу, його кольорову гаму. Зараз все чорно-біле, колись же відчувався колір і смак. Все було іншим. Дні довшими,  ночі яскравішими...
Вже не вдасться відчути ейфорію від покупки нової іграшки
Не будеш гратися у калюжі , коли дощ і у пісочку, коли світить сонечко.
Не обиратимеш іграшку для сну так, щоб нікого не образити.
Не боятимешся клоунів, темряви і загубитися серед натовпу
Не відчуєш піднесення від покупки нового диску, розмальовки, ляльки.
Не пограєш у  ігри на старезному комп'ютері, який навіть не знав, що таке Інтернет.
Не відчуєш вже ніколи такої радості від свят. Різдво, День народження, Пасха, колись вони викликали таке збудження душі, захопленняю передчуття чогось невимовного.... а зараз це чергові дні календаря, такі ж чорні, такі ж буденні.
  Не вмієш ти вже  щиро вірити і бажати
  Просити допомоги
  Боятися.
  Вже ніколи не вдастя полюбити так себе як колись
Сонце вже не поцілує так палко
Сни вже  не будуть такими солодкими і спокійними.
  Дні такими довгими і радісними.
Та дитина померла вже давно, її іскра з кожним днем тухне все швидше.
Вся магія зникла, світ перестав бути загадкою, яку так і кортить розгадати безкінечними "чому?"
Всі уявні друзі втекли, бо гей ми вже тобі непотрібні, далі за розмови плати тому, хто захоче слухати.
Тепер твоє щебетання не дає втіхи батькам.
Зниклі всі розваги, залишивши після себе глибоку пустку.
ДОРОСЛИЙ
Колись була мрія вирости. Ходити до школи, бути сам собі господарем. Купувати стільки цукерок і іграшок, скільки душа забажає.
А зараз... все минуло.
Але я б хотів ще раз, на один день, на маленьку мить, вернутися у той час, коли дитина ще була жива, а  наївність, довіра і віра у добро не погубили її.
Та часу не повернеш. Йдеш все далі, хоч як інколи не хочеться
Прожити день не проживеш заново.
І зовсім скоро
Та дитина
Залишиться маленькою іскрою від згадки про, яку серце навіть не здригнеться,бо " це так давно було".
З'являться турботи
Справи
Люди
А та дитина так і лишиться у фотоальбомі, замкнена, забута...

You've reached the end of published parts.

⏰ Останнє оновлення: Feb 14 ⏰

Add this story to your Library to get notified about new parts!

Мої есеїWhere stories live. Discover now