Обраниця Перелесника - Берегиня Лісу

5 частина

Я проснулася  в лікарні
Медсестра: не вставайте я зараз покличю лікаря
Вона повернулася через пару хвилин з лікарем
Лікар: як ви себе почуваєте?
Мара: чудово а чому я в лікарні?
Медсестра почала відключати якісь апарати, і витягувати крапельницю
Лікар: майже 4 роки назад ви втрапили в аварію і весь час лежали в комі, я позвонив вашому чоловіку він вже їде до вас
Мара: в мене є чоловік?
Лікар: ви нічого не пам'ятає?
Мара: ні
Лікар: у вас є чоловік і три річна донька, вас сьогодні випишуть
Через пів години зайшов Перелесник з маленькою дівчинкою на руках
Мара: Перелеснику поясни мені все
Перелесник: з якого моменту ти не пам'ятаєш?
Мара: останнє що я пам'ятаю що я врятувала Софу від диявола
Перелесник сів на стільчик, дівчинка стала на підлогу і підбігла до мене
Дівчинка: мамо!
Перелесник: через місяць після спасіння Софи, ти стала Берегинею лісу, потім спочатку моєю дівчиною потім і дружиною, через рік після весілля ти народила доньку - Лару
Мара: в комі я майже 4 роки була але чому я до цього нічого не пам'ятаю?
Перелесник: коли ти спасала Софу, то взамін ти відала чиюсь душу і роки свого життя, переодягайся ми їдемо додому
Він поклав плаття 16-18 століття воно було дуже гарне чорного кольору я вдягнула його і стала перед зеркалом тільки зараз я побачила що за великий час в мене волосся було не довжиною каре а по пояс
Я вийшла з палати, Перелесник завів нас в темний провулок, взяв за руки ми з'явилися в лісі перед великим маєтком
Мара: це наш будинок?
Перелесник: так, раніше це був будинок Меланії та її сім'ї, вони були як королівська сім'я але всі жінки в сім'ї займалися магією за це їх і знищили зараз це наш будинок пішли
Ми зайшли в середину, я сіла на диван в великій кімнаті
Перелесник: Ларо йди пограйся в свою кімнату
Вона пішла
Мара: я не розумію як це могло статися? Ми що просто зникли з 2024 року?
Перелесник: так і тепер ми тут і не знаю чи взагалі зможемо повернутися назад
Я зараз на роботу, ти будь дома сусіди знають що ми переїхали не давно і думають що ти хворіла
Мара: добре
Він пішов
Я почала ходити будинком знайшовши бібліотеку я пройшлася нею та вийшла і пішла далі, я вийшла на задній двір в сад, пройшовшись ним я повернулася за кошиком знайшовши його я пішла назад зірвавши полуницю та малину я пішла в будинок знайшовши кухню я помила ягоди порізала їх на маленьки кубики я склала їх в тарілку присипавши цукром
Я почала шукати кімнату Лари, будининок був великий і я не зразу його знайшла
Мара: Лара будеш ягоди?
Лара: так мамо
Я взяла її на руки і пішли на кухню, вона їла а я пила чай, в вхідні двері постукали, я пішла відчиняти, на порозі стояла Ангеліна
Ангеліна: привіт Мара нарешті я з вами познайомлюся я Анджеліна ваша сусідка
Це була давня родичка Ангеліни
Мара: привіт Анджеліна давай на ти якщо ти не проти
Анджеліна: ні не проти
Мара: заходь
Вона зайшла в дім і ми пішли в кімнату для гостей
Ми говорили та пили чай
Анджеліна: таке відчуття начебто знаю тебе дуже давно
Мара: може просто через те що ми подружилися
В моїх думках було те що душа в тілі цієї дівчини була Ангеліни, моєї Ангеліни
Через 2 години вона пішла, а я знову повернулася в бібліотеку, знайшла книгу "Родина Лоренсів" на фото в книзі був цей маєток і люди незнайомі мені невже це мої давні родичі? Чому зараз в моєї родини інша фамілія?  Я намагалася все зрозуміти але виходило не дуже.

__________________________________
ВІД АВТОРА:привіт мої любі, вибачте що довго не було продовження в мене мало ідей про що писати далі але хоть щось є, тому продовження буде але скоріше за все не швидко