складне кладовище

Я не вона

Я ніколи нею не була

Та ніколи не буду

Вона ідеал для тебе краси, но я такою не буду.
Я буду, як Мотря із "Спіймати Кайдаша" а вона навіки, як Анджеліна Джолі.

Мене ніколи не полюбить твоя мама особливо так, як її.

І навіки крики будуть лунати з нашої з тобою сторони.

Я ж розумію, що ти її кохаєш, що ти її не забув "у тебе в голові досі її руки, губи, тіло ну нащо тобі тоді я ?!" Кричала я тобі постійно но знала, що це все дарма.

Постійні образи на тебе твої нічні походи до неї "ну Боже! забере його до Марії! Забери мої муки на мить!"

Хоч я знала, що Марії давно нема, що тіло її на цвинтарі лежить. Я мріяла хоч на мить забути про них, забути про мати його про все ! Но ні...
Стоячі біля її могили я зрозуміла, що я, як та Марія.

Навіки похована буду насамиті, що зараз за мною бігають так сами, що потім можливо так буде. О бідна, бідна Марія...

То може я це ти ?

________________________
Шкода мені Марію... |