Як переманити мого чоловіка на мою сторону

Том 1 Розділ 84

"Це неправда. Немає причин ненавидіти сера Айвана чи вас".

"Але... Мій брат знову тебе потурбував?"

"Не турбував..."

"Тоді герцог знову залякував тебе?"

"Це..."

"Давно не бачилися, пані Рудбекія"

Зрештою, мене спіймали.

Я глибоко вдихнула і повернула голову.

Яскравий м'який одяг, свіже каштанове волосся і чорні, як нічне море, очі.

Я не думала, що він сильно змінився з того часу, як я бачила його востаннє.

"Давно не бачилися, Альфонсо. Не очікувала побачити тебе тут".

"Це означає, що ти рада мене бачити?"

"Ти прийшов на матч?"

"О, ні. Не хвилюйся. Лицар під моїм командуванням має бути присутнім, але кількість учасників настільки значна, що я не маю особливих сподівань".

Жартома додавши, він подивився на Лію і посміхнувся.

Лія засоромилася, пробурмотіла щось схоже на привітання і побігла до своєї няні.

"Моя пані все така ж".

"Що?"

"Ти й тоді від мене втікала."

Ти чув про те, що я від тебе втекла? Чи є тут мишача нора, в якій я можу сховатися?

"Ти навіть не дала мені шансу попрощатися."

"Тоді я..."

"Звичайно, я розумію. Ти нічого не могла вдіяти."

Як я можу привітати людину, яка через мене стала посміховиськом?

Все, що я можу сказати - вибач.

Але в той час я не могла навіть сказати це вільно. Так само, як не могла навіть вийти на сцену.

"Альфонсо, те, що сталося тоді..."

"Ні. Все гаразд, міледі. Усе вже позаду. Я вже звик до того, що з мене сміються."

Це сарказм?

Я обережно підняла очі і подивився на вираз обличчя Альфонсо.

Дружня посмішка, така ж, як і в моїй пам'яті.

Ніби не залишилося жодної образи, це була посмішка, яка сама була прощенням.

Я не могла повірити, що це той самий чоловік, який допоміг нашій сім'ї розпастися в оригіналі.