Вишуканий ключ для Художниці

***

На мій телефон прийшло повідомлення. Знову. Вони неначе змовилися. Чому саме сьогодні я так усім потрібна? Зараз мене дратує кожен звук. Можна було б написати вчора, або вже завтра. Але ж ні. Треба щось надсилати тоді, коли я зайнята. Коли я роблю цей бісів проєкт! І якщо телефон загорівся саме через ту людину, про яку думаю, то через один.. два.. три..

Тишу навколо порушує прекрасна мелодія. Ніжна, але при цьому така ненависна в даний момент. Мені дзвонять. Я поглянула на новий великий аркуш паперу, який лежить переді мною, та змучено зітхнула. Я начебто вранці говорила їй не турбувати мене сьогодні. Поклала олівець та потягнулася за смартфоном. Треба все-таки відповісти. Можливо, щось термінове. А якщо ні, то..

— Ну нарешті! — гучно вигукнула дівчина з телефону. Мої вуха так звикли за ці дні до тиші, що такий неочікуваний звук неприємно вдарив у голову. Може, краще було б дослухати ту мелодію і все? Вона все-таки більш спокійна. — Дай-но вгадаю, ти все ще сидиш за проєктом?

Я тільки закотила очі і поставила на гучномовець подругу.

— Хоча б не заперечуєш, — чути, що вона щось робить, а не просто лежить у ліжку.

— Так ти і сама чимось зайнята, — сіла зручніше на стільці та скосила очі на свої творчі незакінчені роботи. Треба до них якось дійти. Там залишилося тільки деякі деталі домалювати.

— Айс, я просто готую собі ванну, а ось ти до сих пір працюєш!

— Ти знаєш, що ме..

— Я знаю, що тобі треба відпочити, Айсель! — вона явно розлючена, якщо назвала моє повне ім'я. — Ти бачила взагалі час?

Я повернулася в сторону годинника. Зараз друга ночі. Ага, значить це я вчора говорила мене не турбувати. Але хто дзвонить, коли всі повинні спати? Невже Ерлен дізналася, що в мене тепер режим сну повністю збитий.

З тієї сторони почулося стомлене зітхання:
— Слухай, припини знущатися із себе, — і знову вона про це.

— Ерлен, не починай, будь ласка. І так голова тріщить, — з'явився різкий біль у скронях. Перед очима все пливти почало. Треба піти вмитися, щоб прийти до норми більш менш.

— Айс, зрозумій вже нарешті: якщо ти будеш постійно тільки працювати, робити ці чортові домашні з університету, то в результаті отримаєш вигорання, — і чого в неї зараз такий суворий голос? Я ж просто займаюся тим, що люблю. — Дай відповідь на наступне запитання. Коли ти востаннє отримувала задоволення від свого малювання?