Врятуй мене...(ЗАКІНЧЕНИЙ)

Елізабет (1)

- Доню - почула я крик батька з вітальні, вийшовши туди я побачила хлопця 22 років, з білявим пофарбованим волоссям та тату на тілі та обличчі
- Добрий день
- Добрий - він оглянув мене з ніг до голови й задоволено посміхнувся
- Ти щось хотів тату?
- Так - він нервово дивився на мене

Тільки не кажи що ти знову кудись вляпався...

- Я слухаю - я завела руки за спину й зробила замок з рук
- Це Джейден Хосллер
- Я Елізабет Рейлі
- Я вже знаю
- Доню, я винен йому гроші
- А я до чого?
- Ось - Джей простягнув мені папери, батько хотів вихопити їх поки я їх не взяла, але хлопець не дав йому цього зробити. Я взяла папери й почала читати
- Договір про надання коштів Девіду Рейлі в розмірі 3 мільйонів доларів на строк 1,5 року.... В разі не повернення суми я віддаю в замін свою доньку Елізабет Рейлі до повернення коштів...- моє серце з величезною швидкістю і важкістю впало в п'яти - Що? - в мене почали текти сльози - Ти поставив мене?
- Мені потрібні були гроші...
- За свою залежність від азартних ігор ти вирішив віддати мене? - в мене починалась істерика, руки почали труситись так само як і голос - Ви зараз жартуєте? Скажіть що це жарт...
- На жаль ні, не жарт - мовив Джей - Твій батько і справді поставив тебе. Для нього ти коштуєш всього лише 3 мільйони. Шкода
- Ви мене заберете?
- Так, ти будеш в мене до поки твій батько не поверне мені гроші з відсотками
- Цього не може бути...
- Може крихітко. Йди збирай речі - в мене не було іншого виходу як просто підкоритися й зробити те що мені сказали

Я збирала речі зі сльозами на очах. Я ледь стримувалась, щоб не дати своїй істериці волю. За 40 хвилин я вийшла у вітальню з нахиленою головою

- Ти все?
- Так...
- Проведи мою охорону до кімнати, вони заберуть твої речі - біля дверей стояло двоє кремезних чоловіків. Вони пішли за мною і забрали мої валізи - Кажи бувай батькам і поїхали
- Я дуже сподіваюсь що вас двох буде гризти совість... - зі злим поглядом та тоном мовила я. Блондин підійшов та обійняв мене за талію й повів з будинку. Ми сіли в машину і поїхали

- В тебе хлопець є?
- Нема. Тиждень тому розійшлись...
- Можу дізнатись чому?
- Підсів на наркоту...
- От воно як. Якщо я не помиляюсь, тобі 18
- Так... - я обіймала себе й весь час дивилась собі на ноги
- До поки ти будеш в мене тобі потрібно без питань виконувати все що я буду тобі казати
- Я зрозуміла...
- От і чудово

Всю дорогу я просто дивилась собі під ноги й молилась, щоб це був просто сон і я зараз прокинулась у своїй кімнаті

Не міг він поставити мене на гроші... Я не вірю... Що я такого зробила?

Мене з думок вивела рука хлопця в мене на стегні, він почав погладжувати мою ногу дивлячись у вікно в протилежну мені сторону

- Ми приїхали - я підняла погляд і побачила що ми заїжджаємо у двір який був десь посеред лісу
- Ти тут живеш?
- Так - коли машина зупинилась, ми вийшли і я побачила великий дім перед собою, гараж на машин 5, великий двір в якому був басейн та альтанка - Тут часто зависаю я та мої друзі - я лише кивнула в знак згоди - Пішли. Покажу тобі будинок та розповім правила

Я оглянула весь будинок і мене нарешті завели в кімнату майже в кінці коридору на 2 поверсі

- Отже, так. Виходити за межі двору без мого дозволу не можна, ставитись до гостей цього будинку поважно, слухатись мене і без вагань робити все що я скажу. За порушення правил будуть йти покарання
- Я зрозуміла... Я зможу виходити у двір?
- Ти можеш ходити всюди крім мого кабінету та поза воротами. Що туди що туди ти маєш просити в мене дозвіл
- Добре. Я зможу оздобити свою кімнату?
- Роби що хочеш зі своєю кімнатою. Це твій особистий простір
- Дякую
- Ось твої речі. Розкладай і можеш відпочивати лисичко

Хлопець вийшов з кімнати, охоронці занесли мої речі і я почала розкладати їх. Щоб все розкласти та оздобити кімнату мені знадобилось годин 5. За вікном вже далеко за 1 годину ночі. Я ледь змогла сходити в душ. Як тільки я доторкнулась до подушки я одразу заснула

Я прокинулась, але ще й досі із заплющеними очима. Я боюсь розплющити очі і побачити не свою кімнату. Але чим більше ти чогось боїшся, тим ймовірніше це станеться. Я розплющила очі і побачила кімнату в якій вчора заснула. Мені хотілось плакати

- Що мене чекає в цьому будинку?

Двері відчинились і в кімнату зайшов Джей

- Добрий ранок Ліз
- Добрий... - я прийняла сидяче положення
- Йди снідати
- Добре

Ми разом спустились на перший поверх. На столі вже чекав сніданок, а у вітальні стояли люди

- І так. Це Елізабет. Вона буде жити тут деякий час. Вам всім забороняється хоч якось чіпати її чи завдавати їй шкоди. Зрозуміло?
- Так
- От і чудово. Йди снідати
- Добре...

Весь наступний тиждень я звикала до нового місця та того що я тепер іграшка в руках невідомого мені хлопця

На годиннику 6 вечора. Я сиділа за столом на кухні й почула що вхідні двері відчинились. Джея вдома не було

- Ліз - крикнув хлопець. Я встала за столу й пішла у вітальню. Там стояло 7 хлопців
- Я тут
- Я думав ти в кімнаті
- Ні. Я вечеряла
- Це мої друзі. Брайс Холл, Джош Річардс, Пейтон Мурмаєр, Персі Гайнс, Ноен Юбенск і П'ятий Хагрівз
- Приємно познайомитись...