Врятуй мене...(ЗАКІНЧЕНИЙ)

Елізабет (27)

Я прокинулась від голосів. Лежачи із заплющеними очима я згадала, що було до того, як я вирубилась. Я різко розплющила очі й підірвалась схопившись за живіт

- Міс - я побачила перед собою двох людей у ​​білих халатах 
- Як моя дитина? 
- У вас стався викидень, нам шкода, але з цим ми нічого не могли зробити
- Тобто... - моя рука впала на стегна 
- Ви більше не вагітна. Ви втратили дитину 

Втратили дитину
Втратили дитину
Втратили дитину...

У мене почалась істерика, я не могла повірити в це. Як так? Як я змогла не вберегти дитину? Чому? Навіщо він це зробив? 

Мені вкололи заспокійливе, як тільки я стала як овоч в палату зайшли. Піднявши очі побачила П'ятого 

- П'ятий... - я поклала руку на живіт, у мене знову потекли сльози, хлопець підійшов до мене й сів на ліжко - Я втратила дитину... - ледь чутно мовила я 
- Я знаю маленька - хлопець обійняв мене притискаючи до грудей - Я знайшов тебе на підлозі 
- Я втратила її... Я не змогла захистити... - з палати вийшли лікарні залишивши нас одних
- Ми втратили дитину і я хочу знати через кого це сталось - я притислась до хлопця сильніше 
- Я не змогла її вберегти... Я хотіла цю дитину 
- Я знаю маленька - хлопець гладив мене по голові в надії заспокоїти - Ти не винна в цьому. Це я не зміг убезпечити тебе 
- Я не змогла... Я довірилась йому... Він поклав руку на живіт, я думала він...
- Хто то був? Хто прийшов поки мене не було? Хто це зробив? - я не могла нічого відповісти. Я почала хапати повітря ротом у надії на поповнення легені, але нічого не виходило - Ліз, хто це зробив? 
- Я... Я не... - хлопець простягнув мені воду 
- Маленька, чуєш мене? - я лише кивнула - Я дам тобі час заспокоїтися. Ти повністю оговтаєшся і розкажеш мені хто це зробив, добре? - я спочатку почала кивати в знак згоди, але потім голова почала кивати в знак відмови, хлопець зупинив мене - Ми справимось, я дам тобі час оговтатись, але ти маєш сказати мені хто це був. Я не прошу зараз, я прошу тоді коли ти оговтаєшся - я поклала голову на груди хлопця - Ноен зі Стейсі приїдуть - як тільки я почула її ім'я я підскочила 
- Ні....Будь ласка.... Не підпускай її до мене, нічого їй не розповідай, нічого... - мої очі були вирячені від страху
- Добре, добре маленька. Вона не підійде до тебе 
- Тільки не вона...

Я провела в лікарні тиждень. Мене перевірили з ніг до голови. Мій стан вже був в нормі тому мене вирішили відпустити додому