Пшеничне поле.

Кричи що є сили.

Пісня: Enhypen — Scream
______________________✰✰✰__________________________

Зелена трава лоскотала оголені п'яти, коли вони торкались землі. Оглядаючись навкруги, хлопець вдихнув на повні груди. Здавалось, весь світ освічує яскрава та виразна посмішка цього дивака, який, розпостерши руки в сторони, просто крутився на місці. Сміх розливався вузькою, витоптаною стежкою посеред зернових полей. Волосся розвіював теплий вітерець.

— Принце, коли ви в останнє виходили на вулицю? – посміхнувся вірний слуга та по сумісності найкращий друг Чоніна, тримаючи руки за спиною в спокійній позі.

Рудий хлопчина хихикнув і підбіг до нього ближче, беручи під руку.

— Вчора, але це не має значення! Подивись, як тут гарно. А он там метелики літають, дивись!! – показуючи вільною рукою в небо, він підскакував від захвату.

— Король розізлиться, якщо вас довго не буде, принце, – сказав слуга, але він був не в силах стримувати свою щасливу гримасу. Він, неначе зачарований, спостерігав за молодим, жвавим спадкоємцем.

—  Синміне, не будь занудою! Тільки-но глянь, яке там золотисте, широке пшеничне поле. Я неймовірно хочу там пробігтись, – труснув його за руку хлопець.

Синмін лиш засміявся і поліз щось діставати з сумки, яка була на його плечі.

— Добре, але взуйтесь, а то ноги покалічите, – він турботився за свого друга, тому завжди носив з собою речі, які могли б йому знадобитись.

Посмішка з обличчя не спадала, коли він швиденько взувся та подався назустріч безмежному, жовтому «океану», а Синмін лиш повільно йшов за ним, радіючи такій активності сина короля.

Пальці блукали між золотистими стеблами, а очі з блиском роздивлялись місцевість. Деколи серед стебел пшениці виднілись поодинокі бутончики квітів. Кружляючи в танці, який він тільки що придумав, принц зривав квіти в такт мелодії, яку наспівував.

— У-у-у, у-у-у, – він підпригував, просуваючись вглиб поля, давно загубивши десь свого супроводжуючого. Заплющівши очі, він насолоджувався атмосферою, природою та запахом польових квітів.

Через деякий час він зрозумів, що відстав від Синміна, за що він його вилаїть. Але це не засмучувало хлопця, він лиш хихикнув своїм думкам. Повернувши голову, щоб оглянутись, він побачив якийсь силует.