Зустрілась мені Мавка...

1 Глава - Старинна традиція

Сьогодні дівчата будуть ходити по лісу з лампами та свічами; шукати лікарські трави для своїх майбутніх вінків до дня Сонцекресу.
І саме в цього разу я вперше піду збирати трави.
Дівчина вдягла білу сукню та сіла напроти дзеркала, дивилась як бабуся заплітала довгу косу з густого темно-коричневого волосся. Мама підготувала маленький вінок з базиліку та мʼяти. Вважається, що сильний аромат базиліку на дух не переносять дрібні біси, а таку траву, як мʼята особливо сильно боїться нечисть. Дорослі жінки роблять їх для своїх доньок, щоб чорт не потурбував при зборі лікарських засобів.
-Я готова, - повідомила я виходячи з кімнати
Мама підняла очі, подивилася. В своєму довгому мовчанні та посмішці показувала, як пишалась красою своєї доньки. Особливо їй подобались очі, які нагадували блакить Неба. В батька такі самі були... Анна стояла перед нею зі свічкою в руках. В її очах виблисував танець вогню.
-Сьогодні твій перший вихід, я розповіла та навчила всьому, що знаю сама. Тепер ти маєш стати самостійною.
-Так, матінко
Донька трішки схилила голову, щоб мама вдягла вінок, що передала їй бабуся. Після провели на поріг дому. Там усі дівчата котрим виповнилося 16 років збирались в ряд та одна за одною прямували до лісу, де вони розійдуця-кожна своєю дорогою.
Я не відчуваю хвилювання, бо навчалася на совісті. Нічого мене не турбуватиме сьогодні.
Боса вона ходила то в одну сторону, то в іншу. Зібрала ромашки, тирлич-зілля, сон-траву, васильки. Потім їй закортіло знайти квітку - Іван-да-мар'ю. Рослина є однією з головних символів Іванова дня, яка символізувала магічний союз вогню та води. Саме тому Анна пішла до озера.
Біля нього ще росла стара верба. За нею вона побачила бажану квітку. Присіла, обережно поставила свічку та почала збирати. Хвилиною пізніше почула галас.
-НІ! Як я міг заснути! Темно, нічого взагалі не видно. Господи, якщо ти існуєш допоможи !!! – Закричав хлопець який не вірив в існування божеств. То були його марні надії на чиюсь допомогу.
Анна обережно виглядала із-за дерева тримаючи свічу.
Хлопець краєм ока побачивши світло озирнувся, його лице казало само за себе. Він був вражений, але дічина була здивована не менше і вирішила продовжити свою справу за деревом, тим паче часу ставало все менше. Ще хвилин 15 і свіча потухне. Їй кортіло за цей час встигнути повернутись додому. Анна почула як шерудить трава. Взявши букет квітів до рук та свічу пішла спитати, чи потрібна незнайомцю допомога? Вона не могла зрозуміти його поведінки. Спочатку горланив на весь ліс, а тепер він стояв на колінах приклавши руку до серця. Дивний. Підходячи ближке помітила його красу. Волосся золоте наче солома, а очі були наповненні зелені як листя старої Верби.
-Як тебе звати?,- запитав незнайомець, ще тримаючи руку на серці
Я помотала головою. Дивлячись по сторонах помітила вогні у тій стороні лісу звідки вийшла .
Невже час вийшов?
Давши свічу хлопцю посміхнулась, розвернулась та побігла геть з букетом квітів.
Незнайомець знов почав кричати
-Давай зустрінемось ще! На цьому місті! Завтра днем!
Дівчина намагалась думати раціонально та питала себе варто йти на зустріч чи ні, але сердце все вирішило за неї.