Сімдесят сьома

77

– Ах, трясця.

Власний голос видається чужим, коли хрипить у подушку. Техьон щосили вигинається в спині, поки на екрані прокручується відео з хлопцем у колінно-ліктьовій. Навушники дещо пропускають звук, викручений на повну, але його, найімовірніше, не чути через вологі звуки хлюпання позаду. Нова іграшка, яку він придбав два дні тому, вібрує поміж сідниць, під натиском ковзаючи по простаті. Техьон знову чи то стогне, чи то скавулить від задоволення, тремтячи разом із пасивом, який кінчає. Актив гарчить щось тому на вухо, перекидаючи на спину та нависаючи зверху. Кім, важко дихаючи та майже нічого не бачачи через вологу на очах, теж лягає на спину. Поділ улюбленої футболки із зображенням Тома і Джеррі відтягується тремтячою рукою доверху й опиняється стиснутим між зубами. Волога збирається в зовнішніх куточках очей, залишаючи по собі нерівні доріжки на скронях. Чорт, зараз затече у вуха й зіпсує всі веселощі.

Кім кількаразово кліпає, глибоко видихаючи, і знову проштовхує ребристий вібратор глибше, стогнучи. Грудну клітку розпирає розпечене повітря, тіло майже доходить до піку. Низький голос актива шепоче щось, та Техьон вловлює лише його тембр, геть не в стані розібрати слова. Він розплющує очі і, торкнувшись напруженої головки, уважно дивиться, як іграшка знову і знову зникає в ньому. Ковзає по простаті, пускаючи розряди, що доходять до кінчиків пальців ніг, змушуючи їх підгинатися. О так, як же давно в Техьона нікого не було.

Безперечно, він вважає себе вродливим. Вважає гарною будь-якою частину свого тіла, пружний зад у тому числі. Однак його новий сусід, який секунду назад відчинив двері, зараз стоїть, шоковано роззявивши рота й із силою стиснувши ручку. Техьон, виловивши несподіваний обурливий тон, що перебивав навіть стогони в навушниках, широко розплющує очі, сахаючись та вкриваючись м'яким покривалом. Навушники губляться під ним.

– ...Який жах! Дідько, невже я весь цей час жив у кімнаті разом із гомиком?! – вираз огиди перекривив гарненьке обличчя його хубе – нового сусіда, що заселився в гуртожиток не так і давно. Попередніх речень не було чути, однак легко можна здогадатися про їхній зміст.

– Точно, – хрипло відповідає Техьон, на диво спокійно. Його дихання досі збите, а серце пританцьовує чи то від оргазму, який він так і не дістав, чи то від переляку. Ситуація, як би м'якше сказати, просто сюр. – Ти весь цей час жив у кімнаті з гомиком, – киває, підтягуючи покривало вище, аби накрити всі оголені ділянки. Зачісує каштанове волосся назад, зухвало додаючи: – Тебе це бентежить? Збудився?