- Ох уж ця рожева альтушка!- Андрії хотів кричати, але тоді він би привернув увагу всіх хто був довкола.
Він біг. Біг через все місто. А в голові одне:
«- Встигни, Встигни, Встигни!»
Він біг через людей, задіваючм їх і ігноруючи. Хтось кричав вслід йому, щоб його прокляли. Та він не слухав. Він біг. Біг до рожево волоссої альтушки...———————————-***——————————-
Андрій прокинувся від будильника. Він звенів типічний айфонівським рингтонгом. Цей шум поринув всю кімнату не даючи жодному кутку залишитися без звуку. Після хвилини дві, в Андрія заболіла голова.
- Та встаю! Добре!- він висунув одну руку і нащупав телефон. Одним на пів відкритим оком пошукав кнопку «стоп». Він потер своє коротке волосся пшеничного кольору, та розкрив свої світло сіроблакитні очі. І із ривком встав з ліжка.
Він подивився в вікно. Навіть з шостого поверху було достатньо видно всю Познань. Цікаве це місто. Та коли війна почалася, він і його сім'я поїхали закордон для безпеки. Він сподівався повернутися за місяць додому, проте він тут у Польщі вже пів року.
Сьогодні перше вересня. Час знань і школи. Тому сьогодні Андрія чекала церемонія в новому польському колледжі. Тому на 10 треба було бути на лінійці перед коледжем.
- Сонечко, ти встав? Зараз накладати снідати- спитала мама.
- Так, а то часу мало. Треба доїхати- Андрії виглянув із ванної.
- Добре, розбуди будь ласка Софію. А я поки накладу їсти.
- Звісно, зараз!
Андрій вийшов з ванної і зайшов у сусідню кімнату. Там мирно на ліжку спала дівчинка на вигляд років 7-8.
Хлопець погладив пряме блондинисте волосся дівчинка і ласкаво сказав:
- Вставай сона принцесса! Сьогодні перший раз, в перший класс.
- ммм.. не. Не.. не підуу- промявлила Софія.
- Давай, я теж іду до школи. Звісно старшу школу, та все ж.
Софія відкрила свої темно сірі очі. Вона подивилася на брата і хутко встала.
- Давай хто перший до ванної і за стіл? - вона із посмішкою сказала до хлопця.
- Ой ой ой. Які ми бойові! Програєш ж мені! Ну добре. 3...2...1!
І обидва вибігли з кімнати.
***
Першого вересня стало холодніше. Беручи до уваги, що лише вчора ще був серпень і було 24 градуси. Проте, сьогодні стало все по іншому.
Андрії був при параді як в українській школі. Рубашка, штани, єдине кросівки робили цей стиль більш кежуал. Колледж знаходилася аж за центральним вокзалом Познані. Тому він під'їжджав траваєм.
Було помітно перше вересня, купа дітей у шкільній формі та нарядних. Ну і ясно, що всі їхали до школи.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ох ця рожево волоса альтушка
RomanceАндрії, українець, що переїхав через війну в Польщу в місто Познань. Він простий хлопець, старший брат та помічник мами. Йому треба ідти в польський колледж та навчатися там. Варя, українка, яка теж живе в Польщі, в Познань. На жаль, її треба було...