Я знову чую тихий шепіт,
Це зорі, вони розказують майбутнє,
А їхня добра мама Всесвіт малює
Наші будні.
Моя рутина - молитва великій богині,
Мої сновидіння - її тихий дім.
Невидимі імпульси посилають натхнення.
У мареннях бачу дорогу до дому.
Там мама і її діти-зорі,
Там спокій та тиша,
Там поцілунки, обійми,
тривоги, розлуки та забуття...
Зоряний шлях веде до вітальні,
Де мрії сплітаються в срібні нитки.
Мама, як сонце, світить у спальні,
Зігріває любов'ю всі наші думки.
Вона розповідає історії давні,
Про зоряні війни та миру часи.
Комети, як пензлі, на небі малюють,
Мрії як фарби, сягають краси.
Космічного простору стало нам мало,
Спокій віднайти не змогли.
Піднебесна блокує благання німі,
А у голові тільки мамині очі,
Немов сонце та місяць,
Як цінний бурштин,
Як рідні світанки,
Холодні дощі.
Прозора сльоза стіка по щоці,
На Землі здійма урагани.
Мама не плаче, а посилає прокляття,
За діток, які загубились в пустоті...
17.06.2024
19.06.2024
