Звання «Старшої сестри»

1

Старша сестра.
Мало хто розуміє, наскільки серйозні ці слова. Для когось, старша сестра, це людина, яка ображає молодших, для когось, це людина, яку люблять більше, а для когось, це людина, яка закинула все, щоб дати все найкраще для своїх молодших.
Все почалося одного прекрасного дня, в сім'ї Хайтані.
Т/І Хайтані - старша в сім'ї Хайтані. 17 травня 1980 року  народження.

Т/І була єдиною дитиною в сім'ї, але одного дня, її батьки приходять додому, з новиною, що у них скоро буде поповнення.
Т/І: Що? Правда? А хто в нас буде? Братик чи сестричка?
Мама: Ми ще не знаємо. А кого б ти хотіла?
Т/І: Я хочу братика. Але взагалі, хочу двох братиків. Ран і Ріндо.
Тато: Хах, ну подивимось.
Дівчинка була на сьомому небі від щастя. Від мами старалася не відходити і допомагати. Через декілька місяців, під час УЗІ, батьки дізналися, що у них має бути хлопчик і рішили зробити сюрприз дочці.
Тато: Доню, ми прийшли.
Т/І: Урааа. І хто у нас має бути?
Мама: А про це, ти зараз і дізнаєшся.
Дівчинці дали чорну кульку.
Т/І: Е? Чорний? Це значає, що стався викидень?
Мама: О, ні. Всередині буде рожеве або блакитне конфеті.
Тато: Тобі треба кульку пробити.
Батько дав дівчинці булавку. Та, не чекаючи ні хвилини, пробила кульку. Звідти посипалося блакитне конфеті. 
Т/І: Що? В мене буде братик?
Мама: Так, в тебе буде братик.
Т/І: Урааа.
Дівчинка обійняла батьків.
З того дня, пройшли місяці. Жінку повезли народжувати, а дівчинку лишили одну дома. Вона з самого ранку, як тільки відпровадила батьків, була на нервах. Вона переживала за маму і братика, який має тільки народитися.
На вечір, додому приїхав тато.
Т/І: Татууу. А де мама і братик?
Тато: Вони в лікарні. Мама спить разом з  Раном.
Т/І: Ви братика все-таки назвали Раном.
Чоловік посміхнувся і обняв дочку. Наступного дня, зранку, дівчинка разом з батьком їхала до матері з братиком.
Через декілька хвилин, вони були у палаті жінки.
Т/І: Мамо, ми прийшли.
Мама: Привіт сонечко.
Т/І: А де мій братик?
Мама: Ось там, спить.
Жінка показала на колисочку. Дівчинка підійшла і глянула туди.
Т/І: Який він миленький.
Дівчинка схилила голову на на бік колисочки, через що, та похитнулася і хлопчик прокинувся. Він зразу почав плакати. Дівчинка швидко взяла його на руки і почала колисати.
Т/І: Ну, не плач. Все добре. Чшш.
За декілька хвилин, хлопчик перестав плакати і з цікавістю дивився на дівчинку. Він оглядав її. Його зацікавили очі дівчинки. Вони були фіолетовими, такими красивими.
Т/І: Ран, я твоя старша сестричка, Т/І. Ти мій молодший братик. Тепер, я буду також за тобою піклуватися.
Хлопчик посміхнувся. Коли старша поклала його біля мами, то він, зловив її за пальчик і не відпускав.
Т/І: Ран, тобі треба поїсти, я біля тебе.
Але молодший, всеодно не захотів відпускати палець старшої, тому поки він їв, тримав її руку. Потім знову пішов на руки до старшої. Коли прийшов час Т/І іти додому, адже завтра до школи, то Ран розплакався, тому, вона дала свою іграшку зайчика, яку увесь час, носила з собою.
Т/І: Тримай мого зайчика. Це моя найулюбленіша іграшка.
Хлопчик взяв іграшку і перестав плакати.
Т/І: Все, пака мам, пака Ран. Я завтра ще прийду.
Дівчинка помахала рукою і пішла з татом додому.
Т/І: Тату, а братик буде мене любити?
Тато: Т/І, він тебе уже любить. Ти ж бачила, що він, як тільки побачив тебе, заспокоївся і не хотів тебе відпускати, а коли ти йшла, він не хотів тебе відпускати. Скажи, тобі не жалко було свого зайчика віддавати братику?
Т/І: Ні. Тим більш, це ж мій братик. Собі я зможу купити іншу іграшку.
Тато: Розумничка.
Коли вони приїхали додому, то дівчинка зразу пішла готуватися до навчання. Та не довго було це навчання, адже до них подзвонила матір.
Т/І: Привіт мамочко. Що робиш?
Мама: Привіт, сонечко. Допоможи вкласти твого братика, а то від того моменту, як ти пішла, він не хоче спати і плаче.
Т/І: Добре.
Жінка включила камеру.
Т/І: Ран. Чому ти плачеш? Я ж тут.
Хлопчик звернув увагу на екран. Побачивши на ньому сестру, він засміявся.
Т/І: Так, тобі треба лягати спати. А щоб ти ліпше спав, я тобі розкажу казочку.
Дівчинка швидко дістала свою улюблену книжку з казками і відкривши якусь сторінку, почала читати казку. Через декілька хвилин, він вже спав, обіймаючи іграшкового кролика.
Мама: Ох, дякую тобі сонечко. Добре, іди готуйся до уроків. Завтра зустрінемося.
Т/І: Угу, мам, а коли ви нарешті з Раном приїдете?
Мама: Аж після завтра сонечко. Не переживай, все буде добре. Все, солодких снів.
Розмова закінчилася, дівчинка склала рюкзак і лягла спати. Наступного дня, вона швидко встала і пішла до школи. Вона була доволі популярна серед однокласників, адже була дуже красивою і всіх приваблював, особливий колір очей дівчинки.
Рей: Т/І, в тебе такі красиві очі.
Т/І: Дякую.
Анет: Пф, очі як очі. Нічого особливого.
Такеомі: Ти просто заздриш, що в тебе очі прості, а в неї особливі. Заздрити це погано.
Анет: Ти хто такий, щоб вчити мене?
Такеомі: Я ваш новий однокласник. Такеомі Акаши. А тебе як звати, з красивими очима?
Анет: Мене звати...
Такеомі: Та не ти, а вона.
Хлопець показав на брюнетку з фіолетовими очима.
Т/І: Я Т/І Хайтані.
Такеомі: Будемо знайомі, Т/І. Можу я біля тебе сісти?
Т/І: Звісно.
Хлопчик сів біля неї. Цілий день, вони разом просиділи. Було видно, що хлопчику сподобалася дівчинка.
Ось прийшов час іти додому. Старша Хайтані, швидко склала рюкзак і пішла додому, аж раптом, за нею побіг старший Акаши.
Такеомі: Т/І, почекай. Чи можу я провести тебе?
Т/І: А тобі не буде далеко вертатися?
Такеомі: Не знаю. Навіть якщо і далеко, я доберусь додому. Ходи, я тебе проведу.
Хлопчик взяв рюкзак дівчинки і пішов за нею. Всю дорогу, вони говорили і коли нарешті прийшли додому, дівчинка поцілувала хлопчика в щоку.
Т/І: Дякую що провів.
Взявши рюкзак, дівчина пішла додому, а хлопчик, простоявши трохи в ступорі, посміхнувся і пішов додому.