Смертельний потік

2

- Софія попереджати треба що ти їздиш як довбаний гонщик - вилазачи з машини лаявся Гліб
- А я казала що пожалкуєш. Зате доїхали швидко. - Привела вагомий аргумент вона.
- Ти де так їздити навчилась? Я сумніваюсь що дідусь так навчив. - йдучи до потрібного подвірʼя запитав хлопець.
- У мене друзі гонщики. - йдучи за хлопцем промовила та. - А ну чекай. - Схопивши його за плече - Що там? - Вказуючи на зарості очерету запитала Соня
- Зір як у орла - прокоментував Гліб та поліз у очерет.
- Стій давай я туди полізу у випадку чого ти мене витягнути зможеш а я тебе ні. - запропонувала Софія
- Ну давай - з посмішкою погодився хлопець
Софія спустилася вниз до очерету
- ооо до будинку можна не йти ось він наш кілер - з сумом промовила Соня
- Я викликаю групу, а до будинку нам всеодно треба йти. - повідомив Гліб.
- Викликай а я поки тіло огляну.
При первинному огляді чоловіка застрелили. При собі у нього був паспорт та передсмертна записка.
«Вадим був винен мені гроші та не захотів віддавати тому я його вбив. Я не знаю як з цим жити.  »
- Дурня якась - прочитавши записку промовила капітан.
- Погоджуюсь ну яка людина буде писати так свою передсмертну записку.
- Відчуття ніби його спеціально примусили писати про вбивство.
- Ага - колеги підійшли до будинку.
- Ну що взламуй двері - Промовила дівчина пропускаючи Мазура до дверей.
- Зараз тільки знайдемо понятих. - Оглядаючись по сторонам промовив хлопець
- Де? Тут ні однієї живої душі. Коростяк у зимку був один у селі.
- Та дачне селище не краще місце у зимку.
Тягни що хочеш ніхто не помітить.
- Так тому будемо фіксувати на відео.
Оглянувши будинок Софія та Гліб вилучили розписку з підписом Байдико та пістолет калібру 10мм.
- Додав ти нам хлопче проблем - Йдучи до машини промовила Софія
- Не те слово навіть якщо він убив Байдико то себе він точно не сам убив.
- А може і Байдико не він. Може він був просто маріонеткою.
- Може.

У відділку
- Ну що на сьогодні це все можете їхати до дому - звертаючись до опері сказав Сергій Михайлович
- А коли ви скажете Костюк можеш підти відпочити? А то я не відмовилась би поспати. - Запротестувала Марго.
- Марго все буде.
- Ну ми тоді пішли так? - Перепитав Гліб
- Треба не питала а бігти поки робота не зʼявилась на добраніч - схопивши хлопця за руку промовила Софія та вийшла з приміщення.
У лабораторії
- Які новини - запитав у Стаховського Сергій
- кров чиста. Чоловіка застрелили з близької відстані максимум метр. Калібр 10мм такий само Мазур та Полянського знайшли у вбитого. Якось дивно Софію по прізвищу називати я не не звик до думки що вона твоя донька - промовив Олег
- Я сам не до кінця у це вірю. Зітхнув з приємною посмішкою підполковник -  Коли він помер?
- 10 годин тому. Доречі зі зброї він не стріляв.
- Тобто вбивця не він?
- Ну якщо він стріляв у рукавичках та у гідрокостбмі.
- Зрозумів дякую