Німеччина. Ніч. Спорожнілі вулиці.
Нічний Берлін як завжди заворожував своєю красою, він прекрасний...
Навкруги спалахують ліхтарі від яких здається, що це зовсім і не ніч. Поряд немає ні душі, де не де по дорозі пролітають з шаленою швидкістю автомобілі які неможливо встигнути роздивитись.
Люблю цей час доби коли ти можеш не ховатись від людей і побути наодинці з собою. Повіяв легкий, літній вітер який змусив листя на деревах зашелестіти, а моє волосся розвіятись. Я вдихнув свіже повітря. Кисень повільно проник в мою кров і заповнив легені.
Йшовши спокійним кроком по тротуару мене знову поглинули думки. Не зважаючи куди несуть мене мої ноги, я просто йшов вперед без зупину, але вмить як на автоматі звернув на повороті у бік (в іншу сторону?). І якщо пам'ять мене не підводить, там знаходився парк. Не думаючи я направився туди. Пройшовши в саму середину парку я сів на край лавки, який був ближче до мене. І моя рука одразу ж полізла у карман джинс. Діставши пачку сигарет і запальничку я зробив одну затяжку, потім другу. Доза нікотину потрапила в мій організм.
"Куріння вбиває" зустрічаються такі слова на кожному кроці, але тим не менше, більша частина людей не зважають на це і все одно продовжують потихеньку вбивати себе з середини. Наприклад: я і є один з них. Та й взагалі кому яке до цього діло? Кожен думає про себе і свої наслідки.
Буквально через секунду мене начебто хтось окликнув. Чийсь доволі приємний голос... Я одразу повернув голову у бік з якої лунав звук, але нічого нормально не зміг розгледіти. Світло ліхтарів погано освітлювало цю алею тому я тільки побачив темний силует який сидів на іншій стороні цієї ж лавки. Там сидів хтось раніше чи він там тільки з'явився? Тоді я нікого не помітив. На мить стало якось не по собі і я відчув як страх поступово почав підкрадатися збираючись комком у горлі.
-Ей! Ти мене чуєш?
-М? з острахом я видав звук та продовжував дивитись в бік. З тіні вийшла дівчина й сіла поряд зі мною. На вигляд здається, що вона моя ровесниця. Я почав роздивлятись її. Фіолетове волосся середньої довжини спадало їй на плечі, чорні нігті, темно підведені очі та темно червона помада на її губах (типу відтінок крові?). Чорна футболка з черепом, чорні джинси з кількома цепочками, масивний ремінь який обвивав її тонку талію і підкреслював незвичайний стиль, чокер з шипами на її ніжній і світлій шиї та інші незвичні прикраси які б носила ще не кожна дівчина, чорна шкіряна куртка... Все прям як в мене. Стоп, та вона виглядає як моя копія! Я сидів в ступорі та не зважаючи на це я був приємно здивований. Можливо це якийсь знак всесвіту?
