Мить Змін

1 частина

Звук дзвінка телефона:
-Ало,сонним голосом промовляю я
- Адель,де тебе черті носять,скільки ще я тебе повинна чекати під дверима,ти хоч уявляєш котра година!!!!!
-Арен,скільки там може бути годин,я ж ніколи пізно не вставала не перебільшуй
-Алель,сушка ти перепечена,для того, щоб таке говорити для початку на годинник глянь.
Після її зауваження я глянула на час і була вражена на стільки,що звалилася з ліжка тим самим перелякавши подругу
-Алель! Все добре?
-якого чорта ,я ж ставила будильник
- Да,да,але для початку впусти мене,незадоволено буркнула Арен
-Да впускаю впускаю не ний
Підійшовши до дверей,я впускаю розлючену Арен,яка готова з мене шкуру здерти,бо звісно на годиннику вже 8:00,а в універ потрібно на 8:30 і із-за мого спання потрібно тепер в темпі вальса збиратися
- Давай лаяти мене будеш вже після того як я одягнуся,добре?
З невинними очима я дивилася на подругу у якої просто не було вибору крім того ,щоб дати мені одягнутися і вичитувати вже після того як вийдемо.
Я швидко розпочала одягатися,слава Богу ,що були речі які не потрібно прасувати і вискочивши у них я швидко побігла вмиватися,і о Боги я була готова через 15 хв.
-Ти чудик,з якого дива ти умудрилася проспати ,коли сьогодні лекція по філософії у твого улюбленого викладача,ти ж мене сама підбила на цю лекцію і умудрилася ще й проспати!!!
Арен можно було зрозуміти,я їй всі вуха прожужала , цим викладачем,і пів тижня вмовлянь вона погодилася,і тепер ми просто залітаємо у аудиторію і повезло ,що ще було за  пару хвилин до лекції,після того як ми знайшли місця де сісти,Арен продовжувала буркотіти щось собі під носа і проклинати мене на чому світ стоїть,але то таке куплю тортика і пробачить,ну я на це дуже сподіваюся,бо інакше цей тортик вона буде їсти у мене на могилі.
Я розпочала роздивлятися аудиторію поки був час і помітила двух хлопців,які мені здалися знайомими ,навіть дуже,звісно можна було би подумати, що я їх бачила десь в універ або за цілий день можно  побачити безліч людей,але є одне але,а це те, що людей яких я бачу тільки раз і так які мимо проходили я не запам'ятовую ,а цих двох парубків я бачила не один і навіть не два рази і навіть не в універі,а тільки там де я постійно була з подругою,то в кафе,клуб,кіно та навіть просто десь в парку ,вони завжди опинялися поблизу ,що я могла їх бачити,після мого усвідомлення,я звертаюся до Арен:
-Арен!!! Подивися туди в праву сторону від мене,нікого не впізнаєш?
Арен здивовано повернулася до мене, а потім в напрямок який я їй вказала і вона мягко кажучи була вражена
- Ти ж не хочеш сказати ,що то два індивіда яких ми бачимо частіше чим ти свою кішку,так?
- То вони ,з деякою беземоціональністю сказала я
-ого ,нічого собі, навіть тут нас дістали,їм ще не набридло 2 місяці за нами,або ж за тобою по п'ятах ходити,з деякою
підковиркою сказала вона
-Ох Арен не розпочинай,ти ж знаєш, що мені на те якось байдуже,просто воно все дивно,можливо колись вони вже прямо щось скажуть,а якщо ні ,я на них порчу наведу,просто від нудьги ,ну або можливо під гарячу руку такими темпами мені попадуть,з усмішкою сказала я глянувши в їхню сторону.
Якраз розпочала лекція, після нашої розмови нам можно сказати пощастило, бо професор запізнився майже на пів години,що немогло не тішити.
Після лекції ми пішли у  Кафітерій,де замовивши собі чаю з тортиком і звісно ж не забувши про тортик Арен,молячись при цьому ,що він не буде в мене на могилі,відаю його їй,і вона з радістю його бере й схоже навіть пробачає,тепер моя душа може бути спокійна.Сівши за столик і розпочавши наш сніданок я ненароком згадую тих хлопців і тут як чорт із табакерки виходять наші загадкові красені,які чомусь прямують до нашого столика,я швидко втикаюся поглядом в Арен показуючи ,що до нас прямують два індивіда,тим саме роблячи вигляд ,що я їх навіть не помітила
-Ого невже ж таки наважилися підійти до нас Адель,аж цікаво чому вони так довго тягнули? З ігривою усмішкою сказала Арен.
Я трішки шокована такою заявою,бо перед моїми очима сидить справжня красуня,біляве з кучерями волосся,голубі очі,які нагадували аквамарин,гарна посмішка,майже як у Моно Лізи,але краще,з тоненьким носиком,дивишся і просто милуєшся.
-Арен, благаю не розпочинай,мене це тільки сильніше напрягає.
- що там може напрягати,- здивовано каже Арен,тиж диви яка красуня,-зміряє поглядом Арен,-русяве пряме волосся,сірі очі наче сірий перламутр ,курносий носик,з гострими рисами обличчя.
І якраз в цю секунду підходять наші невідомі.
- Доброго дня дами,не проти якщо ми до вас доєднаємося?
До нас підійшли два справжніх красеня,і по ним було видно що вони це прекрасно розуміють,
Перший красеньй який заговорив виглядав,наче з обкладинки журналу,ну або ж втік з подіуму 5 хвилин тому: русяве з кучерями волосся,гострі риси обличчя,зелені очі які віддавали сірим і в одночас синім,прямий погляд,пухкі губи,да і просто ідеальне обличчя,а якщо опустити погляд трішки нижче то відразу можно зрозуміти,що під рубашкою ховається гарне підтягуйте тіло,не перекаче і не дряхле,якраз таке виміру,плюс до всього цього його зріст,це просто вау.
Другий же хлопець,трішки нижчий за першого,але теж дуже привабливий:чорне кудряве волосся,сірі очі,гарня усмішка з ямочками,за статурою теж підтягнутий,можно сказати що він цілком підходить під смак Арен,а це багато що каже.
Я мовчки перевожу погляд на подругу,а та з вогником в очах тільки за
-Звісно ми не проти)
Після її слів наші хлопчики сідають за стіл і розпочинають щебетати.
- мене звати Марк,а того хто біля мене Демітрій,а вас як буде звати,з усмішкою від уха до уха звернувся Марк
Я все так і продовжую мовчати й при цьому аналізуючи цю всю ситуацію,а подругу як завжди не зупинити
- Мене звати Арен,а цю тихоню Адель
-приємно познайомитися,тихоня Адель, звернувся до мене Марк
- Взаємно,одноманітно відповіла я,із-за чого зустрілася з тяжким поглядом Арен,ну, а що вона ще від мене хотіла.
Марк трішки ігриво посміхнувся на мою відповідь,тим самим дав зрозуміти, що вона його не образила, а навіть навпаки заінтригувала.
Вони розпочали розпитувати нас про все: універ, хоббі,улюблені предмети,улюблені викладачі,не улюблені викладачі також були в цьому списку,ми з Арен багато ,що могли розповісти в цьому плані ,бо вже як не як 3 курс,да і як виявилося у нас чимало спільного з цими парубками ,вони як і ми навчаються на журналіста,але вони вже на 4 курсі,тому було про що поговорити,та дізнатися від них нову інформацію.
Поки ми розмовляли,я навіть не помітила скільки часу пройшло,глянувши на телефон і здивовано хлопаючи очима і висмикнувши Арен з розмови,я їй кажу що у нас до наступної пари залишилося 20 хвилин.
Ми з подругою розпочали швидко збиратися, тим самим вводячи хлопців в ступор,швидко попрощявшись ,ми вибігли з кафетерії залишаючи шоковані погляди хлопців за нашими спинами.
Демітрій в шоці,але вимовив пару слів в наші спини
- а номер телефону....
Марк усміхнувся,тим самим засмутивши Демітрія ще сильніше
-не смійся,вимовив Демітрій,- тобі так весело,бігав за Адель 2 місяці а телефон так і не зміг сьогодні попросити,і сміється ж з мене
- ну а з кого мені ще сміятися,з себе?-З єхидною посмішкою сказав Марк,- не забувай що я можу і так дізнатися її номер,да навіть вона сама мені його дасть,а от твоя , любима,Арен, може тобі його і не дати,ти ж бігаєш за нею теж вже як 2 місяці разом зі мною,милий Демітрій,-єхидно і в одночас вальяжно промовивши.
- Не посміхайся так, аж мурахи по шкірі, брррр.
Бідна Адель знала би вона хто на неї свій погляд поклав,бідна, бідна
Дівчина,а ж сумно за неї.-ігриво сказав Демітрій
-Стули свою пельку ,Демітрій,не виводь мене-з вогнем в очах сказав Марк
- О невже  повернувся справжній Марк,а то я був вже злякався,що все кінець,грайливо вимовив Демітрій.
-Демітрий!!!- викрикнув Марк коли Демітрій вже встав,і почав йти до виходу підбиваючи до себе Марка:
-так ти йдеш на пару чи ні?
- Йду я йду,не нуди.Поклавши гроші за каву,ми пішли на нашу пару яка розпочнеться через 30 хв.