«Два серця - одне мистецтво»

~•..Глава 1..•~

| Крила мрії ✨🪽|
«Коли ти віриш у свої мрії, вони розправляють крила і несуть тебе до зірок»
                                    ~•..Глава 1..•~
Лаура Алтін, юна турецька майстриня,дівчина яка відчуває як у її серці палає вогонь творчості.
Її прикраси були не просто ювелірними виробами, а справжніми творами мистецтва, що вбирали в себе душу кожного каменю. Але вдома, в Туреччині, її талант залишався недооціненим. Вона мріяла про велике майбутнє, про місце, де її вироби зможуть засяяти по-справжньому.
І ось одного вечора, сидячи на балконі свого будинку, милуючись заходом сонця, в один прекрасний момент до кімнати заходить мама з конвертом у руках✉️
— Доню пробач,що турбую,але у мене дещо є для тебе.
—Все добре, проходь.
—Ось це тобі конверт.
—Конверт,мені?
—Так
—Відкривай,можливо щось важливе!
Лаура взяла конверт в руки,та зібралась відкривати.
Відкривши конверт вона бачить запрошення,ЗАПРОШЕННЯ на «Міжнародний конкурс дизайнерів ювелірних виробів»
✉️:Шановна пані Лауро!
Ми раді запросити Вас взяти участь у нашому «Міжнародному конкурсі дизайнерів ювелірних виробів» «Майстерність віків», який відбудеться 30 серпня 2024 року в Парижі.Ваші вироби стануть частиною виставки, яка обʼєднає найкращі зразки сучасного ювелірного мистецтва. Переможець конкурсу отримає унікальну можливість пройти стажування в одному з найпрестижніших будинків мод Парижа. Крім того, переможець отримає грант на відкриття власної майстерні, включаючи фінансову підтримку, консультації з бізнес-планування та допомогу у створенні персонального бренду.
Прочитавши це,Лаура завмерла на місці від шоку..
Яскраве світло відбилося в її очах, і в голові промайнула думка про Париж – місто мрій, мод і мистецтва. Може, саме там вона знайде те, чого так шукала?
Лаура, переповнена емоціями, повернулася обличчям до матері. Її очі сяяли від щастя та хвилювання. Але радість від запрошення швидко потухла, коли вона поглянула на батька. Його обличчя було сповнене недовіри..
— Париж? Конкурс? Ти серозно? - промовив він з ноткою іронії. — Це все марна трата часу.Краще займися справами, які принесуть реальну користь.
Мати, хоча й була рада за доньку,але теж мала сумніви. Вона боялася відпускати Лауру так далеко, але водночас бачила, як сильно та прагне цього.
—Я вірю в тебе, доню, - промовила вона,погладивши Лауру по волоссю.
— Але ти повинна памʼятати, що в Парижі буде нелегко.
Лаура відчула, що їй потрібно прийняти важке рішення. З одного боку, вона мріяла про Париж, але з іншого - не хотіла розчарувати батьків. Після довгих роздумів, не спавши цілу ніч вона вирішила, що це її шанс.
Ранком вона прийшла до мами повідомити її рішення.
—Доброго ранку!
—Доброго)
—Я прийняла рішення,я поїду, мамо, - рішуче заявила вона.Я доведу вам, що можу досягти успіху.
—Лауро, ти впевнена?
—Так, мамо, я впевнена. Я довго думала про це і розумію, що це мій шанс.
—Доню моя, я завжди тебе підтримую. Але ти розумієш, що твій тато може бути проти?
—Я знаю, мамо. Тому я хотіла б,поговорити з ним коли він прокинеться.
—Удачі,моя хороша.Я вірю в тебе!
Батько вже проснувся та сидів на кухні, пив каву і читав газету.
Лаура тим часом,зібрала всі свої сили і вирішила серйозно поговорити з батьком.
Підійшовши на кухню до батька вона заговорила:
—Доброго ранку,тату!
—Доброго ранку!
—Можеш говорити?я не заважаю?
—Ні,ти не заважаєш!Можемо поговорити.
—Ну добре,тату мені треба з тобою серйозно поговорити на тему Парижу і конкурсу..
Батько відклав газету,і став слухати дочку.
Лаура почала розповідати йому про свою мрію, про те, як сильно вірить у свої сили.
Тато слухав уважно, але його обличчя залишалося суворим.
— Я розумію твої бажання, дочко, - сказав він.
—але Париж - це далеко і небезпечно. А що, якщо ти не виграєш?
Лаура відчула, як у горлі стоїть ком. Вона боялась що батько розізлиться і буде проти. Вона хотіла домовитися з батьками і спокійно поїхати,не відмовившись від такої унікальної можливості.
—Тато, я знаю, що це ризик, - зізналася вона,але я готова до цього. Я вірю в себе і в свої сили та мистецтво.
Батько довго мовчав, поглядаючи кудись у далечінь. Нарешті, він зітхнув і сказав:
— Добре, я тебе відпущу. Але памʼятай,що це чуже місце і там треба буди обережною,та знай,що ти завжди можеш повернутися додому.
*Батько так і не зміг повністю підтримати її рішення, але все ж таки дав згоду на цю поїздку.І допоможе Лаурі з фінансовою стороною!
Серце Лаури переповнилося щастям.Вона обійняла батька і пообіцяла, що не підведе його.
Лаура, відчуваючи небувалу легкість, вилетіла з дому. Вона мчала вулицями, наче вітер у волоссі, уявляючи себе вже в Парижі, серед вишуканих будівель і модної ювелірної виставки.
«Я зроблю це! Я доведу їм усім, і собі теж, що я здатна на більше!» – шепотіла вона сама до себе, стискаючи в руці заповітний конверт.
Вечірнє небо забарвлювалося в палітру яскравих кольорів, віддзеркалюючи бурю емоцій, що вирувала в душі юної майстрині.
Вона знала, що попереду її чекає багато випробувань, але страх був переможений нестримним бажанням творити і відкривати нові горизонти.
Сидячи на балконі, Лаура підняла очі до зоряного неба. Кожна зірка здавалася їй маленьким вогником, що освітлював її шлях.Вона відчула, що готова до злетів і падінь, до зустрічей і розставань. Париж чекав на неї, і вона була готова зустріти його всім серцем.
«Це лише початок моєї подорожі,» – подумала Лаура, заплющивши очі.
«І я обовʼязково досягну своїх мрій.»

—Кінець першої глави!