Почалася ця історія ще коли мені було 11 років, коли мій батько розповідав мені про те як він безжалісно вбив свою колишню дружину... Хочете розповім як він це описав? Краще ні підготуйте свою психіку до... ну потім дізнаєтесь. Так про що я там? А про батька, я розповіла про це мамі, а мама в свою чергу пішла в поліцію. Виявилося він справді вбив свою дружину 4 роки тому...
Мама розповіла що знала що я не її рідна донька,тато казав що колишня зникла безвісті ще рік тому, та на момент коли вона казала мені це казала момент її рахували мертвою, я до цього часу не розумію чому я не памʼятаю її мені було вже 6-7 років. Мама взяла опіку над мною і виховувала всі роки як рідну.
В суді батька визнали винним і посадили в тюрму на 18 років.
Коли мені виповнилося 12 років до нас прийшов поліцейський і сказав що сьогодні вранці батько скоїв самогубство, і залишив передсмертні записки одну для родини а одну для доньки.
Я не хочу довго писати що там було вже сама не памʼятаю та памʼятаю одне, та в записці для мене було написано «донечко я дуже жалію що розповів тобі, та не тому що мене посадили, а тому що ти можеш бути такою як я, будь обережною і вибач мене»
Після цих слів я задумалась..
