Тепер ти відгомін, як пара над чашкою кави, ти зникаєш, лишаючи тільки гіркий післясмак.
Колись ти був у кожній зернині, викликав залежність, залежність від дому, бо ти їм і був.
А враховуючи той факт що мій дім тепер не має адреси, ми не розлучні.
І я відчуваю тебе як досвідчений музикант піаніно.
Тож я навряд чи покину тебе.
Я в хмарині, я в чорному полі і в цвітінні безкінечної втоми.
Розірви тишу між нами, ти вітер, твій образ і холод мене переслідує темними ночами.
03.09.24
