Сьогодні 30 серпня, їх виліт вже через декілька годин, а вони ще досі не зібрались. Джісон згубив зарядки для телефону та навушників, а Мінхо, як герой рятівник, все знаходив.
Робота написана бо я так схотіла. Надихнулась артом і написана вона для к...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Спільна перша поїздка до Європи - це жахає та хвилює. Мінхо та Джісон вже давно в стосунках, ще зі школи, але вперше виїжджають разом закордон. Раніше вони разом літали до Пусану, Ічхону та Чеджу, до батьків Джісона та Мінхо і, звичайно ж, на відпочинок.
Цього разу все інакше. Хлопці летять до Європи тому, що на роботі вирішили, що саме цей дует зможе розібратись з деякими проблемами в паризькому офісі, а також зможуть нормально пояснити, що хоче зробити сеульський офіс. Юнаки бігали по магазинах та купляли необхідні речі, адже для поїздок є не все.
- Мінхо, - кричить з вітальні Джісон, - ти бачив мою зарядку до навушників?
Сьогодні 30 серпня, їх виліт вже через декілька годин, а вони ще досі не зібрались. Джісон згубив зарядки для телефону та навушників, а Мінхо, як герой рятівник, все знаходив.
- Якщо не помиляюсь, то вона лежала в шухляді біля дивану, - хлопець витримав паузу, після чого вирішив додати, - В першому ящику.
Мінхо постійно пам'ятає, де і що, адже Сон має звичку все забувати.
- О, справді тут, дякую, коханий, - Джісон вже зібрав всі речі, лишилась лише зарядка, яка тільки-но знайшлась.
Заходячи в кімнату, Мінхо почав дивитись чи все зібрав та запитав Хана:
- Чагі, ти зібрався? - Джісон трохи не очікував, що старший підійде, тому злякався.
- Так, хьоне. Викликай таксі, в нас є декілька годин до літаку, треба приїхати завчасно.
Мінхо підійшов та цьомнув Хана в щічку, а після пішов телефонувати в службу таксі. Декілька хвилин і таксі замовлено, хлопці одягнуті і готові до подорожі в романтичне місто.
- Хан~а, давай виходити вже, - Мінхо звернувся до молодшого та взяв сумки, підійшовши до виходу.
- Так, давай. В нас є година, щоб дібратись. Ми ж встигнемо? - питав Джісон.
- Звичайно, давай спускатись.
Після діалогу, юнаки спустились та сіли в таксі. В машині Джісон перебирав пальці свого хлопця, адже дуже хвилювався.
- Все буде нормально. Не хвилюйся, Джісон~а, - голос старшого заспокоював.
Через годину юнаки приїхали до аеропорту. Хлопці жили далеко від аеропорту, а також потрапили в затор. Вийшовши з машини, хлопці натягли на обличчя маски, адже карантин ніхто не відміня і, забравши валізи, хлопці попрямували реєструватись, щоб спокійно пройти реєстрацію та піти поїсти, поки ще є вільний час.
Після реєстрації та перевірки багажу, Мінхо та Джісон попрямували до кафе, яке було на території аеропорту, де з'їли по хот-догу з кавою та взяли по десерту. Мінхо взяв пудинг, а Джісон взяв малиновий чизкейк. Вони встигли поїсти, а потім, почувши про посадку на їх літак, пішли до літака.
Так почалась перша спільна подорож закордон закоханої пари.
