Американо без цукру

I. : : hate & love

Маршалл закурив цигарку, перед цим добряче відсьорбнувши дешевий енергетик. Його друг Калеб мовчки сидів поруч, постійно тер обличчя та весь час дивився на одне місце.

— Каб, в тебе все нормально? — запитав хлопець, поклавши руку на плече друга, — Чуваче, я бачу, що ти хуйово виглядаєш, майже й слова не сказав за цілий день.

Товариш тяжко зітхнув і підняв погляд на починаючого репера.

— Бро, Ева почала курити марихуану. Цей хуй Джозеф підсадив її на це лайно, — він закурив, — А їй всього 16, друже.

Ева — молодша сестра Калеба. Була гарною ученицею, намагалася займатися танцями, незважаючи на те, що їхня сім'я, м'яко кажучи, неблагополучна. Мати добре пиячить, а чоловіки тут змінювались кожен місяць. Дівчинка завжди була під наглядом брата, вони намагались оберігати один одного. Потім компанія дівчини різко змінилася, а на її шляху з'явився Джозеф — король вечірок, де люблять наркоти, алкоголь та секс. Старший на 6 років, високий та сильний, що перетрахав майже всіх дівок цього  містечка. Він завжди зраджував Еві, але настільки влучно маніпулював, що дівчина зовсім не розуміла, в яке лайно влізла.

— Ти говорив з нею? — запитав Маршалл, протягнувши другу банку з напоєм, — Типу, може треба було дати гарного прочухана їй, а потім цьому виродку?

— Говорив, та вона зовсім мене не слухає. Кричить, що вже доросла і сама знає, що робити, — Калеб взяв енергетик та зробив смачний ковток, — Вона пропускає школу, майже не з'являється вдома, одягається, наче шльондра!

Відчайдушний тон хлопця вже змінився на крик. Маршалл добре пам'ятав крихітку  Еву, але бачив її останній раз, коли тій було 10. Вони постійно з матір'ю переїздили з міста до міста, а от зараз, намагаючись записати новий трек, репер повернувся до старенького міста та першим кроком зустрівся з другом.

— Дідько, чуваче, пішли до тебе, — встаючи із-за зашарпаної лавки, мовив M&M, — Може вона вдома, то влаштуємо їй справжнє доросле життя.

Вони йшли швидко, майже постійно курили і обговорювали те, як надеруть дупу гівнюку Джозефу. Хлопці навіть не помітили, як центр міста перетворився на старенькі та смердючі вулички, де й були їхні будинки. Домівка Калеба нічим не відрізняється від типових багатоповерхівок нижчого класу. Обшарпані стіни, запах цвілі, дешевого алкоголю, сигарет та ще, здається, сечі. Квартира хлопця була відчиненою і ті мовчки ввійшли в середину. Мати солодко спала перед чорно-білим телевізором, тримаючи в руках пляшку пива, а з сусідньої кімнати лунав тихенький жіночий спів.

Ева сиділа на підвіконні. Її волосся будо заплетене в тугий хвіст, чорна спідниця ледь прикривала сідниці, а в руках тлів косяк.

— Ево, якого хуя? — крикнув брат, залетівши в кімнату, — Ти куриш це гівно в нашому домі?

Хлопець відібрав сигарету та швидко викинув у вікно. Схопивши сестру за руку, він повів її до ліжка, грубо підштовхуючи ту.

— Скільки я тебе просив кинути це лайно, кинути того йобаного Джозефа, — не витримав хлопець, — Ти хочеш бути як наша мати? Чи гірше, закінчити, як її сестра? Бути дешевою шльондрою та здохнути від сніду?

На очах дівчини з'явилися маленькі кришталики і та тихо заплакала. Вона багато чого розуміла і знала, що брат ніколи їй не зашкодить. Але почуття до Джозефа були настільки сильними, що та була готова на все, тільки б він був поруч. Весь цей час Маршалл стояв позаду, мовчки аналізуючи ситуацію. Він відразу помітив, що Ева стала  симпатичною, навіть дуже вродливою. Невеличкі груди, тонкі руки, гострі вилиці та світле волосся, губи вишневого кольору, голубі очі підведені чорним олівцем.

— Чуваче, глянь на її руки та ноги, — нарешті мовив він, помітивши цікаву деталь.

Тіло дівчини було покрито різних розмірів синцями, кольори яких теж були різними. Десь сині, десь вже пожовтівші.

— Цей хуй ще й б'є тебе? — брат був просто розлючений, він ходив з одного кутка в інший.

Дівчина нарешті помітила ще одного члена їхньої бесіди. Вона відразу впізнала ці очі. Маршалл. Так, найкращий шкільний друг її старшого брата. Розбишака Маршал, що хоче стати новим татком хіп-хопу. Згодом, Ева зовсім перестала чути істерики Калеба, а мовчки спостерігала за молодим репером.

— Ево, прошу тебе, — кинувся до неї брат, змушуючи сестру повернутись в реальність, — Давай поговоримо. Ходімо в наше найулюбленіше кафе, та спокійно все вирішимо. Хочеш?

— Так, — нарешті відповіла дівчина, переводячи погляд то на брата, то на Маршалла, — Я хочу американо без цукру.