1 Ти не проти випити кави?

133 14 2
                                    

Стадіон у Вроцлаві заповнився тисячами вболівальників, які з нетерпінням чекали початку матчу між збірними України та Ісландії. Прожектори заливали поле яскравим світлом, а навколо гуділи голоси людей, які готувалися підтримувати свою команду. Михайло Мудрик стояв у тунелі разом із командою, зібраний і зосереджений на майбутній грі. Його серце билося швидше від звичного – напруга матчу й відповідальність за результат тиснули на плечі.

М: Сьогодні не можна підвести команду, – подумав він, перевіряючи бутси перед виходом на поле.

Перед початком матчу гравці вже збиралися у вихідному тунелі, коли Михайло раптово вирішив перевірити щось у своїй екіпіровці. Швидко розвернувшись, він поспішив назад по коридору й випадково зіштовхнувся з дівчиною, яка йшла назустріч.

М: Ой, вибачте! – промовив він, відступаючи на крок, щоб не завадити.

Перед ним стояла молода дівчина з мікрофоном у руках. Її волосся спадало на плечі, а великі блакитні очі дивилися на нього з легкою розгубленістю.

Д: Нічого страшного, це я не дивилася, куди йду, – усміхнулася вона, ховаючи незручність за легким жестом.

Михайло впізнав її. Це була Даша Майорова – співачка, яка сьогодні мала виконати гімн України перед матчем. Вона вже прославилася своїм голосом, і хлопці в команді не раз говорили про її талант.

М: Ти сьогодні співаєш гімн, так? – запитав він, намагаючись приховати своє зацікавлення.

Д: Так, вперше на такому великому стадіоні, – зізналася вона, опустивши очі, хоч усмішка не залишала її обличчя.

М: Все буде чудово, – підбадьорив її Михайло. – Чув, як ти співаєш. Твій голос неймовірний.

Даша зніяковіло усміхнулася і подякувала, потім знову попрямувала до сцени. Михайло на мить залишився на місці, спостерігаючи за нею.

Коли гравці вийшли на поле, стадіон затих, і почалися перші звуки гімну Ісландії. Михайло стояв зосереджено, але його думки все ще поверталися до Даші. Він був вражений не лише її голосом, а й тією невимушеною теплотою, яку вона випромінювала.

Настала черга українського гімну. Даша вийшла на сцену в центрі стадіону. Її голос заповнив простір, сильний і пронизливий, торкаючись кожного серця на трибунах і на полі. Михайло слухав, не відводячи очей від неї. Її виконання викликало в нього мурашки по шкірі, і він відчував, що це було щось більше, ніж просто спів.

Серце під місяцемWhere stories live. Discover now