ІЗ ТЕМРЯВИ У СВІТЛО

Том 1

                           1 ПРОМІНЧИК
Нью- йорк
2013 рік
Від лиця Мілі Нокс .

Мені так це все надоїло.. чому.. чому саме я мусила захворіти цією хворобою, я не знаю назви але знаю що вона повʼязана із серцем,чому ми маємо переїжджати через нові лікарні, я ж бачу як важко батькам ..  і що що мені лише 6.. я чую як вони ночами обговорюють як вони хочуть щоб усе було як колись. Я знаю вони мене люблять! І саме тому хочу все вернути.. вони також бачать як важко мені.. як я хочу бути як всі.. Завтра ми знову переїдемо , а я тільки звикла.. зате тепер нам сказали що можна бути  дома 3-4 рази на тиждень! Ми переїдемо до Нью- Йорку .

— Доню, вставай!...- тихо прошепотіла мама
—Ммм... чому так рано..
— Ти що забула що ми переїжджаємо?.
— Ні просто зазвичай ми переїжджаємо в вечір.. або в обід..
—Ну сьогодні нам потрібно бути там в обіді , а їхати довго.
—Добре зараз буду..
—Речі на кріслі сонце, я буду чекати на коридорі! О і поїсти також на столі.
— Добре, дякую
Я так хочу ще трішки поспати.. ну нічого посплю в машині.
~Дівчинка швидко одягнула теплу кофту та штани, сіла за стіл зʼїла сніданок та пішла у коридор.~
— Ох люба , ти уже ?- сказав батько.
— Так
— Сонце не забудь кросівки!— нагадала мама.
—Ой точно!
( щоб було більше зрозуміло Мама завжди кличе : квіточка, сонце. А батько : люба , зайчик. )
Я одягнула свої улюблені кросівки, в яких я не так вже й часто ходила. Мама ще про щось поговорила з лікаркою та ми пішли до машини, я просто пів дороги проспала, а іншу половину слухала розповіді батьків про місце куди ми їдемо . Я уважно слухала що вони говорять бо мені було дуже цікаво. Ви не подумайте ,така цікавість в мене до кожного місця куди ми їдемо бо я люблю фотографувати. Але мені лише 6 тому навиків замало, так я ще й тільки почала вчитися. Ми проїхали ще 40 хвилин, за цей час я просто спала.
— Квіточко.. вставай ми уже приїхали.
— мг.. вже стаю ..
Я вийшла з машини та зразу побачила невисоку на зріст жіночку . Вона виглядає мило . Мама сказала що ця жіночка здає нам будівлю .
— Добрий день~
— Добрий день! Це ви Анна Сворскі ?
— Ох, так це я ! А ви міс ..?
— Я Алісанта Нокс , це мій чоловік Девід та донька Мілі!
— А згадала, вибачте та старість не радість..
— Міс Анно..- тихо сказала я - Але де будете жити ви ?
— Оу.. мила не переживай.. у мене є сім'я в іншому місті яка мене з радістю прийме !..
Вона підійшла до мене та ніжно потягнула за щічку, я просто усміхнулась.
Тато взяв мене та повів до будинку щоб я поглянула на свою кімнату а мама ще поговорила з Міс Анною та почала помагати татові носити речі. Блін .. може й мені помогти?. Так і зроблю! Піду принаймі свій рюкзачок візьму.Так тепер віднесу в свою нооову кімнатууу.. ААА ЦЕ ХТО ?!?
~З сусіднього будинку, через вікно вистрибнула дівчинка приблизно  6-7 років . Вона вже хотіла бігти за будинок але побачила налякану дівчинку та підбігла.~
— Привіт!!! Ти наша нова сусідка?!?
— Т.. так ..
— Круууууто !! Мене звуть Сідні , Сідні Волкер ! А тебе?
— Я Мілі... Мілі Нокс..
— Миле імʼя! А у тебе є друзі?
—Н..Ні .. нажаль
— оууу.. але чому?
— Я майже все життя пробула в лікарні...
— Пробач.... А хочеш дружити зі мною?
— А можна?
— Звісно!! Тепер ми офіційно подруги!!! Урааааа!!- Сідні почала скакати та плескати в долоні.
Я не знаю що робити в таких ситуаціях.. тому просто усміхнусь .. Вона виглядає так смішно та мило . Вона мій перший друг.. це круто!..
Ось так у моєму житті появився перший промінчик щастя та радості.