Чудо але вже не руде

***

Сонце поволі опускається за обрій, даруючи свої останні промені усміхненим людям. Вони всі зібралися на відкритому майданчику біля моря, щоб розділити радісну мить із двома закоханими.

Синмін, стоячи між гостей, уважно спостерігає за юнаком, що переминається з ноги на ногу біля вівтаря. Тільки кинувши на нього одним оком, стає зрозуміло, що він хвилюється. Ось, ледь обручки не впустив, поки подавав їх не менш схвильованому нареченому.

Синмін з усмішкою хитає головою, не відриваючи пильного погляду від Чоніна біля вівтаря. Кілька місяців тому він був зовсім іншим коли бив Кіма в обличчя на відпочинковій базі. Так, провина Синміна у цій ситуації була чималенькою. Цілувати людину без її згоди не правильно, навіть, якщо вона тебе дуже приваблює. Очевидно, що Чонін йому дуже подобався. Він зацікавив Синміна ще при першій зустрічі, але відсікав будь-які спроби юнака наблизитися. І зрештою Мін не надто старався завоювати увагу білявого парубка, якого як він вважав бачить вперше і востаннє в житті. Але сталося, як сталося і вони зустрілися знову при таких цікавих обставинах.

Зараз, дивлячись на усміхненого Чоніна в грудях Синміна щось занадто підозріло ниє. Ніби коти шкребуть своїми гострими кігтями, намагаючись добратися до самої душі. Невже це почуття провини?! "Та ні маячня якась", — відмахується від цього парубок, плескаючи разом з іншими, коли наречені цілуються.

"Було б добре поговорити з Чоніном, знову. Можливо тоді б він зміг нормально вибачитися", — з цією думкою Синмін проводить практично цілий вечір, але підійти ніяк не наважується. Він танцює із подружками нареченої, які радо запрошують його на вальс. Перекидається із Хонджуном кількома саркастичними фразами, під акомпанемент стомлених зітхань Сонхва. І звісно, п'є за здоров'я і щастя наречених. Але навіть кілька келихів шампанського не допомагають хлопцю набратися сміливості і підійти до Чоніна, який веселився на повну.

Вже вкотре за вечір Синмін бреде до туалету, на ходу відбиваючись від запрошень потанцювати. Зрештою, хлопцю треба зібратися з думками і привести себе до ладу.

— Все, зараз точно підійду до нього! Я ж не боягуз якийсь, врешті-решт, і вмію визнавати власні помилки, — Мін розмовляє із власним відображенням у дзеркалі, поки миє руки.

Він знімає краватку, повертаючись до залу із твердим наміром поговорити із Чоніном. Але план хлопця руйнує незрозумілий шум, що лунає десь збоку. Синмін іде до джерела звуку, щоб перевірити чи не кривдять там когось. Бо це ж весілля, тут різне може трапитися.