Sleep

Що буде далі?

Poets of the fall - Sleep

Я прокинулась від того, що яскраві промені світла падали на моє обличчя, тим самим змушуючи мене повільно відкрити очі. Сонце ніби простягло свої теплі долоні до мого обличчя, даруючи приємне відчуття. Промені песлили мою шкіру, від чого я легенько посміхнулась. Це була миттєва посмішка, і я знову закрила очі. Я подумала, що сьогодні чудовий ранок: у мене гарний настрій відразу після того, як я прокинулась, за вікном світить сонце і я була впевнена, що температура надворі була пристойною( не те, щоб я не любила холод, але інколи настає момент, що тобі просто необхідно трішки тепла), а не як завжди, було відчуття спокою і легкості.

Я подивилась перед собою і побачила ту ж картину, коли засинала. Я подумала, що нічого не змінилось. Поруч була моя м'ягка іграшка, без якої я не могла заснути в дитинстві. Хоч я вже і була дорослою, але звичка обіймати улюбленого медведика перед сном залишилась. Мені подарували її, коли я була в стоматолога. Як і всі діти, я боялась сідати в страшне крісло лікаря і, щоб хоч трішки мене заспокоїти, батьки подарували мені цього медведика. Вони сказали, що він не дасть мене образити і він буде моїм захисником доки я не виросту. Ось я вже виросла, а захисник залишився. Він наче оберігав мій сон. З того часу я не розлучалась з цією, на перший погляд, звичайною іграшкою. Та для мене вона відігравала велику роль в житті. Цей медведик був моїм другом, був моїм співрозмовником, що вмів слухати, був лицарем. Та що гріха крити - він був моєю подушкою під час сну.

Я поглянула на стіл і побачила фотографії своїх друзів. На фото ми четверо підкидали вирізані з паперу зірочки, що були різних кольорів. Це був наш особистий "зорепад". Мені подобалось це фото, адже ми там були такими щирими, такими справжніми, веселими і щасливими. Тоді у мене не було передніх зубів, і це робило фото більш позитивним. Воно нагадувало мені про те, що не все в житті постійне і що деякі зміни бувають лише на користь.

Перед очима щось промайнуло. Якась картинка.

Це було менше секунди і я подумала, що мені просто здалось, або я ще не прокинулась повністю. Моя свідомість вирішила пограти зі мною в гру. Я покліпала декілька разів очима і повернулась до минулої справи. Фото. Окрім фото моїх друзів, там були і мої особисті фото. Ось я в блакитній сукні, що була великою на мене, стою перед новорічною ялинкою, а в руках тримаю великий пакунок солодощів. Довге чорняве волосся прикрашала срібна корона. Я широко посміхаюсь, адже тоді у мене ще були передні зуби.