Щоденник дивачки

1 частина

Любий щоденник,
Мене звуть Еліс Макмелл. Мені 16 і я навчаюсь в старшій школі для проблемних підлітків. Чому проблемних? Зі мною завжди трапляються дивні речі. Наприклад, якось на уроці фізики я чула в себе в голові якісь голоси. Справді, це дуже дивно. Тому мене і перевели в цю школу в віці 10 років.

Але знаєте, мені пощастило, тут доволі таки привітні підлітки. За вийнятком Метта Браєна. Він найгірший в усій школі. Завжди підставляє, а потім насміхається. Але зараз не про нього.

Саме в цій школі я знайшла собі подружку - Тім Родес. Я її обожнюю. Дівчина завжди мене підтримує. Також вона дуже популярна в школі і завдяки їй ми завжди потрапляємо на найвідоміші вечірки в місті. Потрапила вона в цю школу через розлучення батьків. Її матір "злетіла з котушок" в прямому сенсі і в Кім через постійні стреси було багато проблем в звичайній школі. Тому в 8 років вона і потрапила сюди.

Я була щасливою, була...

***********************
Сьогодні я прокинулась раніше ніж зазвичай. Зрозумівши, що до школи аж три години я видала тихий стогін та почимчикувала до ванної. Холодна вода додала мені трішки настрою і, остаточно прокинувшись я вирушила на кухню, щоб знайти щось в холодильнику на сніданок.
- Доброго ранку, люба, - мама вже прокинулась та стоїть біля плити. Ще на сходах я відчула запах смаженої яєшні та бекону.
- Мамусю, як я обожнюю твої кулінарні здібності. Доброго ранку.
Мама насправді чудово готувала і завжди, коли їй роблять компліменти на рахунок смаку страви, на її лиці з'являється посмішка, а щоки наливаються червоним кольором.
- Сідай вже, смачного. Що такого сталось, що ти так рано прокинулась?
- Дякую. Не можу заснути.
Також в мене було відчуття, ніби сьогодні обов'язково щось станеться, але про це я мамі нічого не розповіла.

Доївши я піднялась на другий поверх нашого будинку та підібрала собі одяг на сьогодні. Зібравши речі до школи я побігла вниз, поцілувала маму, та поспішила на "щоденні муки". Моя школа знаходиться не далеко від будинку, тому багато часу я не витратила.

Побачивши білі кучері моєї Тім, я поспішила до неї.
- Еліс, привіт, - вона обійняла мене, - Сьогодні ти рано.
- Знаю, знаю, - відказала я, - Прокинулась, та не змогла заснути.
Подруга засміялась.
- Дивно, зазвичай ти спиш до останнього.
Посміявшись ми вирушили в клас історії, адже вона була першим уроком. Зупинив нас Метт, який закрився в класі і не впускає туди нікого, навіть місіс Молл - викладача історії. Тільки з допомогою директора ми змогли потрапити в клас.

- Сподіваюсь, такого більше не трапиться, - випалила зла місіс Молл і розпочала урок.
Поки всі хоча б намагались слухати вчителя, ми з Тім як завжди обговорювали майбутній похід в магазин. Якби ви знали, як Тім любить нові наряди... Щотижня я змушена ходити з нею в магазин та підбирати одяг на кожний день. І так, її батьки багаті. Але їм майже все-одно на доньку, тому вони навіть не звертають увагу на те, в якій школі вчиться Кім.
- Родес, Макмелл, ану замовкніть, - раптом закричала місіс Молл, - Або йдіть з класу.
Ми з подругою ледве стримуємо сміх.
- Гаразд, ми будемо тихенькими.

Наступні уроки були дуже нудними і, нарешті витерпівши їх, всі швидко розійшлись додому.
- Привіт, мамо, - сказала я, коли зайшла в дім.
З кухні як завжди доносився чудовий запах.
- Так, люба, привіт, - почулось з кухні, - Як школа?
- Все чудово, я буду наверху.
- Так, йди, - сказала мама.
Потрапивши в свою кімнату я одразу натрапила на купу сміття в вигляді розкиданих речей та мінімум п'яти кружок з-під чаю на столі.
"Доведеться прибрати, - подумала я, - Та тут прибирання на два дні"
З думкою про красу, яка буде завтра в моїй кімнаті, я таки взялась за прибирання. Спочатку скласти речі в шкаф, потім розібратись з кружками, скласти книжки на полиці і можна відпочивати.

Незважаючи на великий ентузіазм, прибрала я аж під вечір.
- Ще один втрачений день, - пробубоніла я та спустилась на кухню, щоб повечеряти.
Вечеря виявилась неймовірно смачною, хто б сумнівався..
Ставши ситою я подякувала мамі та піднялась наверх.

Батько покинув нас з мамою ще два роки тому. Після смерті бабусі він почав пити, потім і втратив роботу. З моєю допомогою мама таки позбулась його, і от вже два роки ми щасливі і без нього.

З думками про чудову книгу, яку придбаю завтра, я закриваю очі та засинаю.