Моє безглузде життя♪

Папа старі почуття печалі

Роv Женя:
- Саша дозвольте вас запросиьи в ресторан?- сказав я.
- Оуу сер який ви люб'язний. Так звісно я прийду.- сказала вона. Якаж вона мила.
- Тіко є одна проблемка.- сказала вона. У мене немає що вдіти.
- Небіда.- я простягнув їй 10000 грн.
- Ні я не візьму.- сказала вона.
- Чому????
- Це дуже багато. У мене є гроші дякую.
- Як хочеш. Лиш тобі хай буде добре.

Роv Саша:
Я забула. У мене є проблема. Я заручена з Святом.думала я. Що мені робити? Думай Саша думай. Придумала я скажу Святу що не можу з ним більше розмовляти тому що він дуже прискіпливий до всього до кожного мого слова. А обручку покладу йому в долоню.
Я підійшла до Святослава.
- Привіт.- сказала я.
- Провіт. Що хоч?
- Я хотіла сказати що...
- Що ти мене кидаєш через цьго йолупа Євгена??? Так чому мовчиш?
Я незнала що сказати. Я зняла обручку на підлогу і побігла до жіночого туалету. Там я почала плакати. Очі наповнювалися сльозьми.
- Сашка чого ти плачеш??- я почула голос Насті.
- Ой Настя. Я почала плакати дужче.
- Нунуну заспокойся і розкажи мегі все.