oh death.

Untitled Part 1

Смерть приходить несподівано. Вона не подзвонить і не спитає, чи буде зучно тобі зустрітися в п'ятницю о восьмій, чи краще перенести зустріч на вихідні, бо у тебе багато роботи. Вона не постукає в двері і не чекатиме, доки ти накинеш халат на плечі, щоб не було так холодно. Вона просто прийде, швидко і несподівано, ніби весь чей час чигала за рогом. Смерть не буде чекати доки ти напишеш прощальну записку чи зробиш останній дзівок. Їй абсолютно байдуже, багач ти, чи бідняк. Для неї всі однакові, всі йдуть пліч о пліч, щоб потім опинитися в однаковісіньких цинкових ящиках. Смерті все одно. Вона як ніхто інший знає, що всі вмирають наодинці, будь ти король, політик, чи звичайний бідняк, викинутий на вулицю, ніхто не послідує за тобою в пітьму.

ᅠᅠᅠ Вона кутається в темне пальто, ховаючи обличчя за сонцезахисними окулярами. Вже відійшла пора чорних плащів і коси за спиною. Смерть тримає руки в кишенях і байдуже споглядає вулицю. Люди снують навколо як і тисячу років тому. Якийсь молодик проходить повз і, кинувши на неї зацікавлений погляд, легко всміхається. Добре, що він не бачить її очей, його час ще не прийшов. Для кожного вона виглядає по різному. Хтось бачить маленьку дівчинку в рожевому платтячку, а хтось - старигана с ціпком. Смерть знову обводить поглядом вулицю і натикається на ту, кого шукала. Випрямляється, бо до цього вона опиралася спиною на цегляну стіну сусідньої будівлі, змахує з чорних брюк невидимі пилинки і, поцокуючи підборами, іде в сторону своєї цілі. Дівчина в світлій сукні сміється і весело переговорюється з подругами. Руді кучері розлітаються від вітру. Здається, в її житті все просто прекрасно, але рівно через три години, сорок сім хвилин і п'ятдесят три секунди в її можку розірветься судина. Вона помре миттєво.

ᅠᅠᅠ Ще один подих вітру і Смерть мерзлякувато кутається в пальто, поправляючи шарф. Дивно, чому ця дівчинка вибрала саме такий образ для неї. Темне хвилясте волося зібране в косу, бліда шкіра, дорогий, але строгий одяг. Праву кишеню відтягує пістолет, а в лівій лежить глушник. Вона непомітно і швидко слідує за своєю ціллю. Смерть не знає її імені, не знає хто вона і чим займалася в житті. Знає тільки, що через три години сорок чотири хвилини і дванадцять секунд вона натисне на спусковий гачок. Легким рухом руки, вона поправляє окуляри, що з'їхали на ніс, і знову мружиться від сонця.

ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠ т р и години о д н а хвилина ч о т и р и секунди.

ᅠᅠᅠ Ціль допиває свій чай і іде в бібліотеку. Знала би вона, що скоро станеться, ніколи б не поїхала туди. Смерть зіжмакує картонний стаканчик і викидає його в урну.

ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠ о д н а година п ' я т н а д ц я т ь хвилин д е с я т ь секунд

ᅠᅠᅠ Вже темніє, і руде дівчисько вирішує, що пора додому. Виходить із бібліотеки і сигнальним помахом руки зупиняє таксі. Смерть запалює чергову сигарету і повільно іде, ніби і не думаючи про те, що може спізнитися.

ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ д в і хвилини с і м н а д ц я т ь секунд

ᅠᅠᅠ Двері маленької квартири зі скрипом прочиняються і Смерть заходить в середину. Цокіт підборів ані трохи її не тривожить, жертва нікуди не втече. На ходу дістає глушник і припасовує до пістолета. Швидкий погляд у зеркало дає їй можливіть на секунду побачити себе. Її постать ніби злегка тремтить, бо вона так швидко міняє подоби, що оку годі й помітити.

ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ о д н а хвилина т р и секунди

ᅠᅠᅠ Дівчина заснула в кріслі, навіть не змінивши одяг. Але варто Смерті наблизитися до неї, як вона різко розплющує очі і, намагаючись поглядом знайти причину такого переляку, бачить її. Зіниці розширюються від жаху. Смерть повільно підіймає пістолет. Вони завжди прокидаються, коли вона приходить. Кома, сон, втрата свідомості - не важливо. Вона, останнє, що вони бачуть.

ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ три, дві, одна секунда

ᅠᅠᅠ Постріл. Куля входить якраз туди, де розірвалася судина. Ніяких криків, ніякої крові. І головне, ніякого сяйва, коли душа виходить із тіла. Казки це все.

ᅠᅠᅠ ᅠᅠᅠ Через кілька днів Смерть приходить на похорон. Вона не знає, чому вирішила навідатись, але зараз вже всеодно. Смерть з подивом дивиться на тих, до кого ще не прийшла, на те, як вони убиваються над могилою. і чого вони? Нічого ж страшного не сталося, вона знає це напевне. Смерть відвертається від траурної процесії і кривить губи. Її вже чекають.