Кетті та похмурий замок

Академія/2

...Кетті страшенно перелякалась, адже про драконів вона знала лише з казок,які коли вона була маленькою читаїй мама.Кет подумала,що всі її спогади зв'язані з мамою і на очі навернулись сльози.Вона поборола їх і відійшла подалі від дракона.Доречі він був прекрасний, велкий і червоний та не злий.
Рік,мабуть,подумав,що дівчина злякалася і сказав:
--Не бійся, це Зірочка,мій дракон,точніше дракониха,--хлопець посміхнувся.
Кетті тільки й змогла зробити,що легенько кивнути.
Тоді хлопець сказав:
--Нам потрібно летіти на ньому,пішки дуже довго.
--Ніііііі,--завопила Кет.--Нізащо!!!
--Та,що ти кажеш?,--сказав Рік,йдучи до неї.
Тоді він взяв її на руки і повільно пішов до дракона,Кетті кричала і відбивалась та хлопець був справді сильним і точно сильнішим за неї.
--То що ти там казала про "нізащо"?,--засміявся він,коли вони злетіли.
Нащо дівчина лише фиркнула,летіти було добре,а внизу простягалася безмежне зелене поле з купою будиночків, які наче хтось розсипав довкола.Вони вже летіли десь годину,коли Кет побачила шпилі палацу.
Тоді Зірочка почала уповільнювати хід і спускатись. Замок був на диво великим,прекрасним і неперевершеним.Здавався старим і величним.
Вона злізла з дракона не без допомоги хлопця і все ще зла на нього попрямувала вперед,перед нею мов нізвідки опинилися люди.Двоє дорослих,і хлопець,та він красень подумала про себе Кет.
Рік вже поспішав до них,обіймаючи спочатку тітку,а потім дядька,виглядали вони десь на 40-45, плескаючи по плечу хлопця,що здався Кетті невеселим.
Після цієї "церемонії"він сказав:
--Ласкаво прошу у "Зоряну академію"!Це мої мама й тато,Луїза і Гейл,а це зведений брат Олександр.
--Здраствуйте,та я не зовсім розумію,що це така за академія.
--Академія для дітей,які мають таланти зірок.Ти теж маєш такий та розкрити його буде важко.
--Всі питання потім,--сухо сказав Олександр,доречі він був стрункий,високий,волосся було,ще темнішим,ніж у Ріка.
Тут вона зрозуміла,що вже довго пялиться на хлопця й відвела очі.
Тоді з'явилась ще одна дівчина.Усміхнена,з хвостиком,русим волоссям і зелено-блакитиними очима.
--Привіт,я Софія,--сказала вона.Доречі на ній було гарне оранжеве плаття та балетки.
--Я Кетті.Рада познайомитись.
--Дуже добре,я покажу твою кімнату,доречі я твоя сосідка.Ходімо!
Й попрямувала до масивної двері головного входу,за ними пішли й інші.Після довгої хотьби коридорами вони зупинилась біля однієї з дверей.Увійшовши Кет побачила велику кімнату,два масивних ліжка на дубових ніжках,два столи з комп'ютерами,дві шафи,загалом всього по двоє,тільки вікно одне.
Тут таки Кет подумала,що немає одягу і заглянула у свою шафу,яка була наповнена різним одягом її розміру.Софія сказала що ванна прямо по коридору і сіла за комп'ютер. Кет взяла джинси і футболку,рушник і попрямувала у ванну,адже що як не душ допоможе заспокоїтись і подумати...