Дивні слова...

2

  І знову взявся, за перо,
Бо на душі, безмежний сум.
І те, що вчора, було прекрасним,
Чужим стає для тебе знову.
Ти хтів би знов, вернутись у ту мить,
Та цокає годиник не назад.
І мусиж ти змиритися із цим,
Що знов ілюзія, перед очима...