Привіт! Мене звати Аляска!

Мене звати Аляска.

- Емма!!! - заволав вчитель.
- Пробачте, Професоре. Якщо виконати множення , то x=96,5 -сказала я , і подумки молилась , щоб відповідь була правильною.
- Тобі пощастило. Ще раз побачу , що на уроці дивишся у вікно , то зустрінемось у директора!!!
- Так добре , добре.

Привіт! Мене звати Аляска.(справжнє ім'я Емма) І це звичайний день у моїй школі. Я дуже люблю дивитись на небо і пташок , які летять туди , куди вони хочуть. Птахи - це вільний вид істот , свобода - їхнє друге ім'я. Власне, за це вони мені так подобаються. Тому , не один урок я була зосереджена на вікнові, за що мене не раз сварили... але сьогодні , останній день навчання . Вже кінець травня , заключні уроки . Завтра нам виставлять оцінки , і буде церемонія закінчення року.Продзвенів дзвінок , всі почали збирати портфелі.

Я зібрала свій чорний рюкзак,і вже мчала по коридору, як почула цей знайомий голос.

- Аляскааа!!!!
- О так , привіт Сонні. - відповіла я. Сонні - це моя найкраща подруга. Насправді її звати Соня. Але мені подобається називати її СоннІ. Вона - звичайна, чорнява, зеленоока дівчина , яка дуже часто заплітає хвостики , і їй вони дуже пасують. Ми обоє любимо вузькі штани з високою талією і гарні светрики. Сьогодні , Соня була одягнена саме так.
- Ідемо , гуляти завтра після церемонії?! - голосно та радісно говорила вона.
- Звучить прекрасно! - відповіла я

На мить все завмерло. Я повернула голову в освітлений коридор ,і побачила , як на мене несеться щось ,.. з книжками і ... і просто накидається на мене . Я падаю , вдаряюсь головою і спиною.

- Аляска ! Що з тобою? Боже! Боже! - закричала Сонні.
- Я померла - ледь виговорила я. І справді, в той момент я почувалась жахливо. В голові кричало від пекучої болі...Все закрутилось перед очима , і якийсь слон лежав на мені!!! - Але все добре. Хоча , кого я обманюю? Все погано ...Мені все болить!!! Сонні?
- Я тут , я з тобою.
- Хто це на мені лежить? - запитала я , бо досі нічого не бачила.
- Це якийсь хлопець...
- Я Алекс. Пробач , я не помітив тебе. Мені дуже шкода ... - сказав незнайомець Алекс , і почав вставати з мене.- Вибач , вибач.
- Я не можу встати , мені болить нога - трохи прикинулась я.
- Я можу віднести тебе туди , куди тобі треба , тільки вибач і не говори нікому... - просив Алекс.  Його світле , русе волосся , сірі очі і яскраво червоні губи робили його дуже красивим і милим.... Він був одягнений у сорочку в клітку та чорні штани на яких від удару на колінах з'явились потерті сліди.
- хм...і ще я помираю зі спраги ... - ледве не сміючись говорила я.
- Я куплю тобі газировки.
- Ну добре - я сіла.  - Привіт ! Мене звати Аляска ! - сказала я і простягнула йому руку . Сонні в той час просто стояла поряд, і двилась на всю цю картину з вилупленими очима .
- Я Алекс . Я вже казав - він посміхнувся і пожав мою руку. - а Аляска це твоє справжнє ім'я?
- Оу, ні . Якось в дитинстві я побачила мультфільм де згадали слово Аляска , я ходила і цілий день його повторювала . Сотні разів... Тисячі! І подружки почали сміючись почали називати мене так. Потім всі друзі , знайомі і навіть батьки . Це стало моїм другим ім'ям. І тепер, я Аляска.
- ну, Аляска залазь . - сказав він і повернувся так , щоб я могла залізти йому на спину . Я це і зробила.

Сонні засміялась, підібрала мої речі , і йшла поряд. Алекс інколи жартував наді мною , нахилявся в різні боки , а я кричала , як різана боячись , що впаду . Ми троє голосно сміялись, раділи , адже вибігли зі школи в останній день навчання. Алекс доніс мене до магазину , (він був досить сильний) посадив на лавку поряд з Сонею , і зайшов до магазину. За мить , з'явився з трьома пляшками "coca cola" в руках. Він роздав газировку , і ми скуштували прохолодної води в таку жахливу спеку.

- Скільки вам років? - урвав тишину Алекс.
- Тринадцять - відповіла Сонні.
- дванадцять років і 361 день. - як науковець сказала я , і  зробила ковток. - А тобі ?
- Чотирнадцять - сказав Алкекс - Визодить , у когось скоро день народження ?
- У кого ? - запитала я .
І Алекс з Сонею голосно засміялись. Коли до мене дійшло , я також розсміялась.

Здається , Алекс хороший. Я думаю він буде прекрасним другом. І одне, я знаю точно. Це літо буде незабутнім . Я це відчуваю.. . І до мого тринадцятиріччя і правда залишилось всього 3дні . Я народилась 2 червня, на початку літа , а завтра церемонія закінчення року .

Все було б добре, якби в цей момент мені не влетіло пляшкою Сонні .

-  у тебе величезний комар сидів на руці !!! - заволала вона - пробач,я просто злякалась - виправдовувалась Соня , а Алекс вже захлинався зі сміху . Ми ще трохи прогулялись , і розійшлись . Живу я , у невеликому двохповерховому будинку . Другий поверх важко назвати поверхом , бо там похилий дах , і лише одна кімната - моя. У ній, у мене стоїть  ліжко , поличка з улюбленими книжками , і найголовніше - у мене в кімнаті величезне вікно , з якого я так люблю поглядати на зорі. Це моє улюбленне заняття. І зараз, я піднялась на гору , батьків вдома не було , кинула рюкзак , сіла , і просто насолоджувалась вже літнім заходом сонця. Чудесно . Це все ю що треба для того , щоб я хоч на мить відчула себе щасливою.

Наступний день:   

- Аляска, вставай , вже 10 година , а на котру тобі до школи? - запитала мама.
- Все добре на 9 . Стоп , що????? Мамо!!!! Я проспала !!!!! - закричала  я ,  впала з ліжка на землю , і подивилась на білу стелю. Цей день , вже розпочався не найкраще ... Цікаво , що ще на мене чекає сьогодні?