Привіт! Мене звати Аляска!

Трійка божевільних.

- День уже почався не найкраще , що ще сьогодні чекати? - подумала я. Швидко одягла білу сорочку , колготки та чорну спідничку. Тоді , побігла на кухню , з'їла бутерброд і швидко пішла взуватись.
- Мамо, а де мої балетки? - здивувалась я.
- Я випрала їх пів години тому, вони не висохли ... Пробач , візьми щось інше. - сказала мама
- Мамо, це мої єдині балетки !!! У мене більше нічого немає!
- Візьми мої... - звичайним тоном сказала мама , ніби не бачила ніякої проблеми.

Вибору не було , я швидко взула мамине взуття , і вибігла з будинку. Мої ноги бігли зі швидкістю світла , і я прилетіла до школи в 10:20. Обережно і тихо підійшла до свого класу , який стояв біля інших на подвір'ї школи. У юрбі я побачила Соню. І тоді отримала по лобі.
- Аляска !!! Де тебе носило? Тобі пощастило , що були проблеми з мікрофонами і церемонія почалась в 9:35 ,тому ти пропустила лише половину . Поглянь, вже почалось нагородження. Тебе обов'язково повинні нагородити за ту олімпіаду!!! - сказала Сонні.
- Та ні , та олімпіада - дрібничка. - говорила я , хоча боялась того , що мене і правда будуть нагороджувати . Мамині балетки були жахливо великі , і по дорозі до школи одна із них 3 рази спадала. Я трохи задумалась , аж раптом:
- Емма Беверлі - промовив один з ведучих.
- О Господи , ні!!! - подумала я. І обережно направилась до ведучих і директора. Один крок. Два. Три. Я пройшла половину шляху , і тут... О , Боже ! Мій балеток злетів !!! Я не зупинилась , і продовжила йти на половину боса. Мені було соромно ! Я почула хихикання. Підійшла до директора, він здивовано , мовчки  потиснув мою руку і дав грамоту.
- Дякую! - промовила я і вдавано посміхнулась. Повертаючись до свого класу я схопила балетку в руку , і доскакала до Сонні . Вона з відкритим ротом дивилась на мене.
- Що це , чорт , щойно було?
- Мамині балетки - посміхнулась я .

*************

Ми вже виходили зі школи , як почули Алекса.
- Привіт Соня , Попелюшко...
- Що ? - Не зрозуміла я.
- Пробач , просто тебе вже вся школа так називає...
- Попелюшка ? - перепитала Сонні.
- Ага - знову засміявся Алекс.
- Мені всеодно , я не побачу всіх тих людей 3 місяці , і коли я повернусь до школи, всі забудуть про цей випадок. - намагалась бути оптимістом я - А зараз , ходімо , гуляти до центру.
- Точно - погодились Сонні і Алекс.

Наша школа номер 3 , знаходиться в центрі міста. І здогадайтесь , куди пішли святкувати церемонію всі діти? Правильно до центру . Там продається багато морозива , є атракціони , багато гойдалок і все , що потрібно для весело проведеного часу. Тому , і ми туди пішли.