Кожного разу задаю собі питання:"Навіщо я існую?" і в котрий раз не знаходжу відповідь. Мабуть у кожного є свої проблеми, переживання,кожний замислюється над своїм питанням. Дивлячись у вікно не замислюєшся над швидкістю вітра, ти просто хочеш поринути у танець листків... І думаєш як їм добре, як весело, що є з ким потанцювати, в ту мить думки які заважають тобі, поринають у цей танець, і вітер забирає їх з собою. Але не на довго, згодом думки повертаються, ти забуваєш про танок і повертаєшся у буденне життя...чому? Чому не можна полетіти з ними... з листками? Цей крик виривається з моїх грудей. Звати мене Домініка, я з Сан-Діеґо. Мені 17 і це історія з мого життя.
