-Ліє,я хотів тебе про щось запитати...
-Питай.
-А...Я не думав,що це так не легко...-посміхаючись видихнув Кай.
-Мені варто боятися?-посміхнулася я.
-А вампіром можна стати? Ну якщо ти щось інше...
-Ой,а я й незнаю. Привиди точно ні. Перевертні тільки якщо знімунь своє "прокляття місяця".-я читала про це.
-А люди?- продовжував Кай.
-А чому ти так цікавишся? Невже хочеш стати вампіром?
-Чому б ні? Мене тут всеодно нічого не тримає...
-Не смішно.-відрізала я.-Що до людей,є багато варіантів.
-Який найлегший?-не вгавав Кай.
-Та що з тобою?-підвелася я.
-Я просто хочу бути з тобою. Бачитися частіше,гуляти,розмовляли.-він ніжно тримав мої долоні.-Лія,ти ж можеж це зробити...-Кай дивився мені в очі.
-Ні!-я відвернулася.
-Ні? Але чому?-посумнішав Кай.
-Тому що тут ти маєш померти!І тебе шукатимуть!І знайдуть,і мене разом з тобою!Кожен занесений до реєстру.Вампір ти чи людина,перевертень чи привид,кожен.-я жестикулювала руками і ходила з боку в бік.
-Одним більше - одним менше,подумаєш...
-Кай,вони зрозуміють.Якщо тут ти зникнеш,ні тіла ні слідів,просто випаруєшся,а у нашому світі з'явиться хтось новий,правителі одразу все перевірять.
-Як можна перевірити реєстр?
-Незнаю, у нас він відкритий для всіх.
Кай полазив у телефоні.
-Мене немає у цьому реєстрі.Взагалі.
-Такого не може бути.-я забрала його мобільний.-І справді нема.А як таке можливо?
-То що?Коли ти мене забереш?
-Все не так просто.Ти маєш померти з кров'ю вампіра в організмі і після того як прокинешся,маєш випити людської.
-Ти ж можеш дати мені своєї крові?
-Ні.Зараз я типу людина.
-А можеш наступного разу принести з собою трохи крові?
-Ти зовсім з глузду з'їхав?
-Ти не хочеш?
-Хочу...але я хочу щоб ти був живий...А якщо ми зробимо щось не так,і ти не оживеш?
Тут Кай раптом опхопив обличчя Лії і ніжно торкнувся її холодних губ.
-Це немає значення. Хоча б останні хвилини я проведу з тобою...-прошептав він.
Я все ще не могла ворухнутись,все ще відчувала його теплі губи.
-Що це було?-нарешті я отямилась.
-Де?
-Тільки но,ти поцілував мене?
-Так.-засміявся хлопець.
-Чому?-я була наче в тумані.
-Ліє,ти чого? Я закохався в тебе.Тому й поцілував...-Кай дивився мені в очі і посмішка не сходила з його лиця.
-З-закохався?
-Невже в тебе ніколи не закохувалися?- здивувався хлопець.
-Ніколи...-Кай забрав долоні,я опустила погляд в землю.
-Ти смієшся з мене?Як в таку як ти можна не закохатися?
-Кай,я відповіла вже.
-Можна мені бути першим?
-Що?- хлопець знову наблизився,ніжно взяв мене за підборіддя і впився в губи.На цей раз я відповіла на поцілунок.
Так приємно мені ніколи не було. Солодкий поцілунок перервався від смаку крові на моїх губах і різкого відштовхування Кая.
-Ти вкусила мене!
Знову биття людських сердець заглушувало мене,смак живої крові пробудив голод. Я ніколи не пила кров з людини,завжди з пакетів.
Я не бачила нічого,окрім,переляканого Кая і крові на його нижній губі. Мої очі стали чорними і я ледь не накинулася на нього,але на секунду ніби все прояснилося і мені вдалося крикнути:'Тікай!"
Кай побіг,я також,от тільки ледь опановуючи себе,мені вдалося не погнатися за хлопцем,а піти до порталу.
Нарешті я вдома. Ноги одразу понесли мене на кухню,не пам'ятаю скільки пакетів крові я випила щоб втамувати голод... І чи бачив мене хтось?
Тільки б ніхто.Якщо мене впіймають - кінець моєму коханню.
Що до кохання. До мене тільки зараз дійшло,що сталося. А ще,я не відповіла,що також кохаю його...
О,Кай,чому так невчасно? Ти не міг зробити це,коли я була сама в школі і могла приходити майже кожного вечора?
Зараз важче...
Якось-так)
Як вам такий розвиток подій?
❤ Ця глава вийшла маленькою,але я не хочу розбавляти її ще чимось❤
Відгукніться в коментарях.
