Всі листи твої пахнуть трояндами,
смутками, туманом і дощем.
Що вже ходить десь попід верандами,
що обвиті всі цупким плющем.
Так і ти - все ходиш десь і ходиш
і не хочеш до мене вернуть.
Вірную стежинку не знаходиш,
та тобі все ж вибирати путь.
Путь зі мною або і без мене
хай підкаже тобі твоє серце.
Хай хоч як - я поруч ,біля тебе
ти ж усе забудь, зовсім не сердся.
Я тебе пробачила давно,
ти ж бо теж пробач і зрозумій.
Що наше кохання не з кіно,
хоча зіткане із почутттів та мрій.
Віднайти в життя складному вирі
один одного й кохать до забуття.
Дуже складно, але я в це вірю
й зовсім не зважаю на життя.
