Всім привіт мене звати Пак-Шин-Хе, живу в південній Кореї. Люблю співати, танцювати і поїсти. Взагалі як можна жити без того щоб неїсти. Якщо неїсти то померти.І так на чому я зупинилася, Ах Да мені 45 рокі. Я шучу мені 19 я неможу бути так щоб десь де є момент зашутити і я нешучю то можна сказати що я страна.Кепські справи сьогодні 1 вересня і це значить що перший дзвоник у школі. Я вдягнула шкільну форму Ну приблизно форму
Oops! This image does not follow our content guidelines. To continue publishing, please remove it or upload a different image.
У нас в Кореї прийнято завжди одягати шкільну форму у перший день школи. Ладно поїхали далі. О Боже я запізнююсь кепські справи. Я вибігла з дому і побігла на шкільний автобус. Автобус майже вирушав Но я як завжди встигла. Коли я зайшла було багато школярів великих і малих. Пробравшись назад я побачила Шим-Чьо-Ні. Ми обійнялись і почали балакати і згадувати як ми провели літо. Не помічаючи при розмові ми швитко приїхали в школу. Ми зайшли в школу і я зустріла найкращого друга Кі-му-біна І ми в трьох направилась до нашого класу оскільки у нас парти з'єднані ми сіли всі разом і біля вікна. Після уроків ми розійшлись по домам. Коли я прийшла то мама сказала шо сестра поїхала в Америку і забрала всі мамині гроші які мама назбирала на екстрений випадок по скільки ми небагаті то мама збирає гроші мені на школу або на їжу. Мама: ти маєш поїхати і уговорити сестру вернутися Я: добре я поїду Я пішла в кімнату і розревлась ну а потім мама сказала щоб я бистро збирала речі бо через 3 години літак.
Я сіла у літак. Коли я прилетіла то пішла на пошуки сестри і я її найшла біля берега моря.
Привіт якщо вам сподобалась моя перша глава то ставте⭐️ а всім бай-бай
